Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Співака В.I.

суддів: Білуги С.В.

Гаманка О.I.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Міненку I.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 28.04.04 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2003 року ОСОБА_1. звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про стягнення коштів.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.07.03 року позовні вимоги ОСОБА_1. було задоволено. Стягнуто з управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1. одноразову грошову допомогу в сумі 47748,96 грн.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 28.04.04 року апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області було задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.07.03 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_1. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилається на допущені судом порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 28.04.04 року та залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.07.03 року.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, заперечення на неї, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" (565-12) , у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 23 закріплює основні положення державного страхування та відшкодування шкоди у разі загибелі або каліцтва працівника міліції, інвалідності, що настала у період проходження служби, а також визначає граничні суми грошових виплат у разі настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 3 постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про міліцію" (565-12) від 25.12.90 року стаття 23 цього Закону набрала чинності після затвердження постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 25.06.91 (59-91-п) року Положення про порядок і умови державного обов'язкового страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, яким визначено порядок та умови проведення страхових виплат, передбачених законом у разі настання подій, вичерпний перелік яких наведено в законі, встановлено критерії визначення розміру відшкодування в залежності від ступеня втрати працездатності в межах граничної суми, встановленої цією нормою закону, визначено особу страховика - національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (постановою Кабінету Міністрів України № 262 від 02.04.05 (262-2005-п) року слова національна акціонерна страхова компанія "Оранта" замінено словом "страховик" у відповідних відмінках).

За змістом пунктів 1, 3, 4, 5 Положення про порядок і умови державного обов'язкового страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України Міністерство внутрішніх справ України перераховує страхові платежі з державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України на спеціальний рахунок страховика, який при настанні страхових подій, передбачених у пункті 2 цього Положення, проводить виплату страхових сум.

Спори, які виникають з приводу виплати страхових сум, вирішуються у судовому порядку, сторонами у якому є застрахований (його спадкоємці) і страховик (у даному випадку національна акціонерна страхова компанія "Оранта").

Враховуючи, що зазначене Положення відповідно до пункту 3 постанови Верховної Ради України від 25.12.90 року прийняте на підставі статті 23 Закону України "Про міліцію" (565-12) і з часом його прийняття пов'язаний час введення в дію цієї статті, висновки судів про те, що передбачене Положенням про порядок і умови державного обов'язкового страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України страхове відшкодування є самостійною грошовою виплатою, відмінною від грошової виплати, передбаченої пунктом 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" (565-12) , є невірним.

Таким чином, судом апеляційної інстанції правильно дана правова оцінка обставин по справі, правильно застосовані норми матеріального права при прийнятті рішення, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 28.04.04 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про стягнення коштів - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.