ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого Цуркана М.I.
Суддів: Амєліна С.Є.
Гуріна М.I.
Ліпського Д.В.
Юрченка В.В.
при секретарі судового засідання Полинько Д.М.,
за участю представника ДП "Виробниче об'єднання Південний
машинобудівний завод імені О.М.Макарова" ОСОБА_1.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу спеціальної міліції при
Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в
Дніпропетровській області, Управління Міністерства внутрішніх
справ України в Дніпропетровській області, Державного підприємства
"Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод ім. О.М.
Макарова", відділення Державного казначейства України в
Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про стягнення
грошової допомоги, надбавки за особливі умови служби та
відшкодування моральної шкоди, яка переглядається за касаційною
скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України у
Дніпропетровській області на рішення Красногвардійського районного
суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2003 року та ухвалу
апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2004
року
у с т а н о в и л а :
У вересні 2003 року ОСОБА_2. звернувся в суд з позовом до
Відділу спеціальної міліції при Управлінні Міністерства внутрішніх
справ України в Дніпропетровській області про стягнення 15 470
грн. та відшкодування моральної шкоди. Зазначав, що у лютому 2002
року з посади начальника служби супроводу і охорони спеціальних
вантажів відділу спеціальної міліції звільнився зі служби в
органах МВС на пенсію за віком і вислугою років.
Справа №К-19355/06
Головуючий у першій інстанції Осіян А.Н.
Доповідач Цуркан М.I.
Посилаючись на те, що при звільненні йому не виплачено 13 720
грн. вихідної допомоги та 1 750 грн. надбавки за особливі умови
служби - просив стягнути з відповідача заборговані суми та
відшкодувати 10 000 грн. моральної шкоди заподіяної зволіканням з
такою виплатою.
У процесі розгляду до участі у справі в якості других
відповідачів залучено Управління Міністерства внутрішніх справ
України в Дніпропетровській області, Державне підприємство
"Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод ім. О.М.
Макарова", відділення Державного казначейства України в
Красногвардійському районі м. Дніпропетровська.
Рішенням Красногвардійського районного суду м.
Дніпропетровська від 18 грудня 2003 року позов задоволено
частково.
З Управління Міністерства внутрішніх справ України в
Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2. стягнуто 13 720 грн.
грошової допомоги.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11
березня 2004 року рішення суду першої інстанції змінено. Сума
грошової допомоги стягнута на користь позивача зменшена до 10 388
грн. В решті рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі УМВС України в Дніпропетровській області,
з посиланням на порушення судами норм матеріального та
процесуального права, просить рішення в частині задоволених вимог
скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд.
У решті рішення не оскаржено.
Заслухавши доповідача, пояснення представника ДП "Виробниче
об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова",
перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія
суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено і ніким не заперечується, що до виходу на
пенсію ОСОБА_2. більше 28 років служив в органах внутрішніх справ,
а звільнений з посади начальника служби супроводу і охорони
спеціальних вантажів Відділу спеціальної міліції при УМВС України
в Дніпропетровській області.
Також встановлено, що при звільненні позивачу не виплачена
вихідна допомога.
Задовольнивши позов суд першої інстанції, а апеляційний суд
обгрунтовано погодившись з таким висновком, правильно виходив з
того, що відмова у виплаті грошової допомоги порушує права
позивача.
За змістом статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
(в редакції
чинній на час виникнення спору) військовослужбовцям, особам
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які
звільняються зі служби, членам сімей відповідних категорій
військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ та пенсіонерам з їх числа, які втратили
годувальника, виплачується допомога в порядку і розмірах, що
визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу першого пункту 10 постанови Уряду
України від 17 липня 1992 року №393 ( 393-92-п ) (393-92-п)
"Про порядок
обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової
допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам,
військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за
контрактом, особам начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (у редакції чинній на час
звільнення позивача зі служби) військовослужбовцям (крім
військовослужбовців строкової служби), особам начальницького і
рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з
військової служби або з органів внутрішніх справ за вислугою
строку служби, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із
скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів у разі
неможливості використання на службі (в органах) виплачується
грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового
забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
За обставин коли відповідно до розрахункової відомості
грошове забезпечення ОСОБА_2. на день звільнення становило 742
грн., апеляційний суд дійшов правильного висновку про необхідність
стягнення на його користь 10 388 грн. грошової допомоги саме з
УМВС України в Дніпропетровській області. При цьому апеляційний
суд обгрунтовано виправив помилку суду першої інстанції, який
визначив розмір стягнення з грошового забезпечення у 980 грн., що
не підтверджено розрахунковими документами.
Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду та не
змінених висновків суду першої інстанції не спростовують. оскільки
грунтуються на помилковому тлумаченні норм чинного матеріального
права.
Так, набуття Відділом спеціальної міліції при Управлінні
Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області
статусу юридичної особи, наявність угоди між Відділом та Державним
підприємством "Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод
ім. О.М. Макарова" про фінансування останнім витрат на утримання
співробітників - правового значення для вирішення цього спору не
має, оскільки позивач не перебував у службових стосунках з
підприємством, а грошова допомога, як то передбачено пунктом 14
постанови КМУ від 17 липня 1992 року №393 ( 393-92-п ) (393-92-п)
, підлягає
виплаті за рахунок коштів Міністерства внутрішніх справ.
У даному випадку це означає, що належним відповідачем є УМВС
України в Дніпропетровській області, яке наділене правом
замовлення та виплати передбачених законом сум.
Твердження про включення судами до грошового забезпечення
ОСОБА_2. 42 грн. компенсації за продовольчий пайок є
непереконливим, оскільки із складових наведених в платіжній
відомості за січень 2002 року такого не вбачається.
За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, якщо суди не допустили порушень
норм матеріального і процесуального права при ухваленні
оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє
касаційну скаргу, а судові рішення залишає без змін.
Керуючись наведеним, статтями 223, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ
України у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а
рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від
18 грудня 2003 року змінене ухвалою апеляційного суду
Дніпропетровської області від 11 березня 2004 року та ухвалу
останнього, - без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім як з
підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий М.I. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
Д.В.Ліпський
М.I. Гурін
В.В. Юрченко