Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого    Співака В.I.

суддів    Білуги С.В.

Гаманка О.I.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Проценко О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1на рішення Тернопільського міського суду від 30 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 28 грудня 2003 року у справі за його позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про перерахунок пенсії,-

в с т а н о в и л а:

У  серпні 2003 року ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про перерахунок пенсії, мотивуючи свої вимоги тим, що йому не зараховано в стаж наукової роботи стаж його роботи в тублікарні з травня 1963 року по серпень 1972 року, коли він займався науковою діяльністю та навчався в заочній аспірантурі при Київському науково-дослідному інституті туберкульозу з вересня 1963 року по серпень 1967 року.

Рішенням Тернопільського міського суду від 30 жовтня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 28 грудня 2003 року,  ОСОБА_1. відмовлено в задоволенні позову.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга ОСОБА_1., в якій ставиться питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1. задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для зміни чи скасування судових рішень.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно послались на статтю 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , відповідно до якої до стажу наукової роботи зараховується час роботи в закладах охорони здоров'я на посаді завідуючого структурного підрозділу з наукового напряму діяльності, при умові, що наукова діяльність для нього була основною і становила понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт.

Судами встановлено, що ОСОБА_1. працював з 1963 р. по 1972 р. на посаді завідуючого відділенням Київської обласної туберкульозної лікарні у м. Поліське Київської області. Дані про те, що наукова діяльність зазначеного закладу чи його відділення була основною і становила понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт в матеріалах справи відсутні.

Суди також обгрунтовано зазначили, що Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) передбачено, що до стажу наукової роботи зараховуються лише час навчання в аспірантурі за денною (очною) формою навчання.

За таких обставин, суди обгрунтовано відмовили ОСОБА_1. в задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міського суду від 30 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 28 грудня 2003 року у справі за його позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про перерахунок пенсії - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.