22-а-239/2007 Про визнання угод недійсними - 26.11.2007 Прийняття

Карлівська МДПІ, не погоджується з вказаною постановою, подала апеляційну скаргу, вважає, що під час розгляду справи судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено положення ст. 129 Конституції України, ст. 9, 11, 86 КАС України, невірно застосовано ст. 180, 207 ГК України ч.1 ст. 626, ч.1 ст. 638 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення спору.

Враховуючи наведене, Карлівська МДПІ, просить суд апеляційної інстанції постанову Господарського суду Полтавської області по справі №/17/213-17/214-17/215-17/216-17/218 від 15.02.2007р. скасувати та ухвалити нове судове рішення яким позов Карлівської МДПІ задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Позивачем заявлена вимога про визнання недійсними укладених між відповідачами угод, а саме: договір купівлі-продажу пшениці від. 15.09.2004р №143 на загальну суму 12716 грн.; договір купівлі-продажу кукурудзи від 15.02.2005р. №21 на загальну суму 5908,10 грн.; договір купівлі-продажу ячменю від 15.03.2005р. №24 на загальну суму 70968,62 грн.; договір купівлі-продажу пшениці від 27.08.2004р. №114 на загальну суму 26647,5 грн.; договір купівлі-продажу соняшнику від 04.12.2003р. №245 на загальну суму 26000 грн.; усна угода від 08.12.2004р. купівлі-продажу кукурудзи на загальну суму 2139,68 грн., та стягнення з Відповідача-1 всього одержаного ним за вказаними угодами.

В процесі розгляду справи, позивач змінив позовні вимоги та просить суд визнати недійсними вищевказані договори та не просить застосовувати наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним передбачені ст. 208 Господарського кодексу України. Дана заява судом першої інстанції задоволена, позовні вимоги розглядаються в новій редакції.

Встановлено, що ЗАТ "Карлівка-Агро" (Відповідач-1) з 08.09.2002р. перебуває на обліку у Карлівській МДПІ як платник податків, зборів та інших обов'язкових платежів, і з 17.02.2003р. є платником ПДВ, про що видане свідоцтво №23656916.

Позивачем була проведена виїзна позапланова документальна перевірка дотримання Відповідачем-1 податкового законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин з Відповідачем -2 за період з 01.03.2003р. по 30.06.2006р. В ході перевірки було встановлено, що за вказаний період між Відповідачем -1 та Відповідачем-2 були укладені наступні договори:

договір купівлі-продажу пшениці №143 від 15.09.2004р. на загальну суму 12716 грн.; на виконання цього договору Відповідачем -2 було виписано накладну віді5.09.2004р. за №74 та податкову накладну віді5.09.2004р. №74 (копії - в матеріалах справи). Відповідач -1 провів оплату за товар в повному обсязі готівкою з каси, про що свідчить видатковий касовий ордер від 30.09.2004р. №513 (копія - в матеріалах справи), та включив суму податку на додану вартості (2119,33 грн.) до податкового кредиту.

договір купівлі-продажу кукурудзи від 15.02.2005р. №21 на загальну суму 5908,10 грн.; ні виконання цього договору Відповідачем-2 було виписано накладні від 05.02.2005р. №12 т від 22.02.2005р. №15, та податкові накладні від 05.02.2005р. №12 та від 22.02.2005р. №1 (копії - в матер. справи). Відповідач -1 провів оплату за товар в повному обсязі готівкою каси, про що свідчить видатковий касовий ордер від 01.03.2005р. №138 (копія - матер. справи), та включив суму податку на додану вартість (984,68 грн.) до податкової кредиту.

договір купівлі-продажу ячменю від 15.03.2005р. №24 на загальну суму 70968,62 грн.; і виконання цього договору Відповідачем -2 було виписано накладні від 10.03.2005р. №18 і від 11.03.2005р. №19, від'і5.03.2005р. №20, та податкові накладні від 10.03.2005р. №18, в 11.03.2005р. №19, від 15.03.2005р. №20 (копії - в матер. справи). Відповідач -1 провів оплату за товар в повному обсязі готівкою з каси, про що свідчать видаткові касові ордери в 01.04.2005р. №203 та від 12.04.2005р. №238, та включив суму податку на додану вартість (11828,10 грн.) до податкового кредиту;

договір купівлі-продажу пшениці від 27.08.2004р. №114 на загальну суму 26647,5 грн.; виконання цього договору Відповідачем -2 було виписано накладну від 27.08.2004р. №78 податкову накладну від 28.08.2004р. №78 (копії - в матер. справи). Відповідач-1 провів оплату за товар в повному обсязі готівкою з каси, про що свідчить видатковий касовий орд від 31.08.2004р. №439, та включив суму податку на додану вартість (4441,25 грн.) податкового кредиту; ;

договір купівлі-продажу соняшнику від 04.12.2003р. №245 на загальну суму 26000 грн.; виконання цього договору Відповідачем -2 було виписано накладну від 04.12.2003р. №38 податкову накладну від 04.12.2003р. №48 (копії - в матер. справи). Відповідач-1 про оплату за товар в повному обсязі готівкою з каси, про що свідчить видатковий касовий ордер від 16.12.2003 №455, та включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту

усна угода від 08.12.2004р. купівлі-продажу кукурудзи на загальну суму 2139 грн.;на виконання цього правочину Відповідачем-2 було виписано накладну від 08.12.200 №73 та податкову накладну від 08.12.2004р. №73 (копії - в матер. справи). Відповідач провів оплату за товар в повному обсязі готівкою з каси, про що свідчить видатковий касовий ордер від 01.03.2005р. №138, та включив суму податку на додану вартість податкового кредиту (356,61 грн.).

Позивач просить визнати вказані договори недійсними, посилаючись на невідповідність їх вимогам закону та вважаючи їх такими, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановленому законодавством.

Як було встановлено Позивачем, Відповідач-2 не звітується до ДПІ за місцем реєстрації з квітня 2003р., податки до бюджету в період з 01.08.2004р. по 01.05.2005р. від нього не надходили, за адресою, вказаною в установчих документах, він не знаходиться, а тому перебуває в розшуку. Вказане підтверджується листами Державної податкової інспекції у Фрнзенському районі м. Харкова №5066/7/29-070 від 10.11.2005р., №5335/7/29-070 від 29.11.05, №4790/7/23-195 від 25.10.2005р., актом перевірки місцезнаходження від 11.11.2005р. №249/15-126 (копії в матер. справи).

Крім того, Позивач має в розпорядженні письмові пояснення засновника та директора Відповідача-2 ОСОБА_1 про те, що з квітня 2003р. господарської діяльності вона не здійснювала, жодних документів не підписувала, нікого на це не уповноважувала. В матеріалах справи є також висновок спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Полтавській області від 18.09.2006р. №730 та від 07.09.2006р. №696, з яких слідує, що підписи на вищевказаних податкових накладних та договорах виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

На підставі цього, Позивач стверджує, що вказані договори були укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. В підтвердження цього він посилається на встановлені факти відсутності платника податків і зборів -Відповідача-2 за юридичною адресою, неподання звітності до контролюючих органів, наявність пояснень керівника Відповідача-2 та висновків експерта, стверджуючи, що це є достатнім доказом спрямованості умислу суб'єкта підприємницької діяльності на приховування від оподаткування прибутків та доходів, а відтак - підтвердженням укладення спірних договорів з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, ще не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути ж вимогу однієї з сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.

На підставі цього Позивач і просить суд визнати недійсними спірні угоди Основними доказами, покладеними Позивачем в обґрунтування своїх вимог, є, по-перше ухилення Відповідача-2 від сплати податків і зборів, по-друге, відсутність його зі юридичною адресою та підписання документів (договорів та податкових накладних) ш повноважною особою Відповідача-2.

Суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав:

Позивачем не доведено суперечливості угод вимогам закону або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Аналіз матеріалів справи дає суду підстави стверджувати, що дії сторін по спірним угодам здійснені з дотриманням порядку здійснення господарських відносин. В угодах відсутні будь-які умови про обов'язки чи відповідальність сторін щодо сплати податків. Зі змісту угод не випливає мета на ухилення від сплати податків та намір сторін діяти відповідним чином, а зі змісту ст. 207 ГК України саме мета, завідомо суперечлива інтересам держави і суспільства, є підставою для можливого визнання угоди недійсною. Наявність умислу у сторони угоди означає, що вона, виходячи з обставин справи, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність угоди, що укладається, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатись встановленою.

Наявність чи відсутність умислу є предметом доказування в кримінальному процесі. У справі немає жодних відомостей про порушення кримінальної справи ні по факту несплати податків Відповідачем-2, ні по факту фальсифікації підписів на вказаних договорах та накладних, ні порушеної стосовно керівника Відповідача-2 ОСОБА_1

Позивачем не доведено, що дані угоди укладалися з метою ухилення від оподаткування чи з будь-якою іншою метою, що суперечить інтересам держави чи суспільства. Договори були виконані належним чином відповідно до їх умов: Відповідач-2 поставив сільськогосподарську продукцію, Відповідач-1-оплатив кошти за поставлений товар, нарахувавши та включивши до декларацій за звітні періоди податок на додану вартість відповідно до чинного податкового законодавства (що, до речі, Позивачем не заперечується). Вказане підтверджується копіями декларацій та актами виїзних планових документальних перевірок дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ

"Карлівка-Агро"№ 142/23-32217726 від 29.07.2004р. за період з 01.07.2003р. по 31.03.2004р., № 70/23-32217726 від 02.11.2005р. за період з 01.04.2004р. по 30.06.2005р. та № 45/23-32217726 від 06.10.2006р. за період з 01.07.2005р. по 30.06.2006р.

З матеріалів справи видно, що Відповідач-2 надав Відповідачеві-1 копії свідоцтва

про державну реєстрацію, про реєстрацію як платника податку на додану вартість та

податкові накладні. Позивачем не спростовано твердження Відповідача-1 про те, що на

момент укладення договорів Відповідач-2 був включений до ЄДРПОУ та перебував на

податковому обліку. За таких обставин Відповідач-1 не може нести відповідальність за

можливу недостовірність відомостей про Відповідача -2, включених до Єдиного державного

реєстру, за умови необізнаності покупця щодо таких (Позивачем не доведено, що

Відповідач-1 був обізнаний). Крім того, відсутність за юридичною адресою і неповідомлення

про місцезнаходження однією зі сторін угоди, як правомірно зазначає у відзиві Відповідач-1,

не свідчать про укладення угоди з метою завідомо суперечною інтересам держави та

суспільства і не можуть бути підставою для визнання угоди недійсною.

Позивачем також не було надано доказів щодо визнання недійсними статутних та

інших документів Відповідача-2 в судовому порядку, а отже Відповідач-2 має цивільну

правоздатність, та право на укладання цивільно-правових угод (ст.ст. 23- 26 ЦК України). Як

видно з матеріалів справи, Відповідач-2 і на час укладення спірних угод, і на день винесення

рішення судом не виключений з реєстру підприємств.

Що стосується несплати Відповідачем -2 податків, то згідно ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість", саме платник податку відповідає за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та не може бути підставою для притягнення його до відповідальності. Чинним законодавством України не передбачений обов'язок покупця перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, та контролювати сплату ним податків.

Суд першої інстанції не бере до уваги надані позивачем висновки спеціаліста №730 від 18.09.2006р. та №696 від 07.09.2006р. у яких зазначено, що підписи від імені керівної особи ПСП "Колос" у спірному договорі виконані не ОСОБА_1, а іншою особою (за умов відсутності інших варіантів підпису) оскільки, по-перше, не подано доказів отримання при проведенні досліджень вільних, умовно-вільних та експериментальних зразків почерку у належній кількості, які достатні для достовірного проведення почеркознавчого дослідження, а дослідження проводилося лише при наявності пояснень ОСОБА_1, які складалися не самою ОСОБА_1, а слідчим, і лише два рядки "з моїх слів записано вірно"написані самою ОСОБА_1; по-друге, тексти, що досліджувалися, і особливо підписи, виконувались на бланках (касові ордери, податкові накладні), а експериментальні зразки не були відібрані ні на жодному схожому бланку і не на папері, що розграфлений у відповідності до бланка, в порушення вимог "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз", затвердженої наказом Міністерства юстиції України 53/5 від 08.10.1998р (z0705-98) .

При прийнятті постанови суд першої інстанції виходив з того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ст. 71 КАС України), ніякі докази не мають для суду встановленої сили.

У відповідності до ст. 108 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку і формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.1-3,5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Позивач у відповідності до вимог статей 69-71,79 КАСУ не надав належні докази та не довів ті обставини, на які він посилався в обґрунтування своїх вимог.

За таких обставин судом першої інстанції було відмовлено у позові.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Суд першої інстанції вірно визначивши вид та документи щодо угодах, надав їм невірну оцінку, вірно визначивши не доведеність умислу що суперечить інтересам держави та суспільства, належно не врахував доповнень до позовної заяви (т. 1 арк. Справи 204).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що договори та інші правочини в силу ст. 11 ЦК України є однією з підстав для виникнення цивільних прав та обов'язків, які утворюють зміст зобов'язань.

Зобов'язанням згідно зі ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію - передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо, або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічно наведеному поняттю зобов'язання Господарський кодекс України (436-15) (ст.173) наводить визначення господарського зобов'язання. Зі змісту ст. 207 ГК України випливає, що господарське зобов'язання це не просто права і обов'язки сторін, які виникають із попередніх дій - правочинів, а і безпосередні дії - вчинення та укладання .

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Спірні господарські зобов'язання за своєю правовою природою мали виникнути на підставі договорів (ст. 174 Господарського кодексу України).

У матеріалах справи наявні докази, що з боку засновника та єдиної посадової особи ПСП "Колос" ОСОБА_1 угода не укладалася. Договір та бухгалтерські документи вона не підписувала, що підтверджують її пояснення від 19.09.06р. та клопотання від 27.11.06р., а також висновки спеціаліста науково-дослідного експертно - криміналістичного центру від 07.09.06р. № 696 та від 18.09.06р. № 730.

Відповідно до положень ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, "Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнане судом недійсним повністю або в частині".

Тобто, не може вважатися дійсним господарське зобов'язання, яке існує без укладання угоди. Воно має бути визнане недійсним. З боку підприємства ПСП "Колос" не діяла повноважна особа на укладання будь яких зобов'язань від імені підприємства. Підписи на документах по угодах від імені ПСП "Колос" ставила не особа яка в них зазначена, тобто відсутнє волевиявлення ПСП "Колос" на укладання та виконання спірних право чинів. Таким чином, спірні право чини не відповідають вимогам закону, а саме ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, і відповідно ст. 207 ГК України.

Колегія суддів зазначає, що оскільки по правочинам видані податкові накладні та інші документи, які визначають права на податковий кредит та віднесення сум до валових витрат, суми по податковому кредиту, як встановлено в ході перевірки податковим органом, відповідачем ЗАТ "Карлівка-Агро" включені до податкового кредиту, то це впливає на суми податків і зборів, контроль за сплатою яких належить до компетенції позивача відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) .

Враховуючи наведене, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, п. 4 ст. 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 15.02.2007року по справі №17/213-17/214-17/215-17/216-17/217-17/218 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати недійсними договори між ЗАТ "Карлівка-Агро" та ПСП "Колос": договір купівлі-продажу пшениці від. 15.09.2004р №143 на загальну суму 12716 грн.; договір купівлі-продажу кукурудзи від 15.02.2005р. №21 на загальну суму 5908,10 грн.; договір купівлі-продажу ячменю від 15.03.2005р. №24 на загальну суму 70968,62 грн.; договір купівлі-продажу пшениці від 27.08.2004р. №114 на загальну суму 26647,5 грн.; договір купівлі-продажу соняшнику від 04.12.2003р. №245 на загальну суму 26000 грн.; усну угоду купівлі-продажу кукурудзи від 08.12.2004р. на загальну суму 2139,68 грн.