Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів :  Бутенка В.I. (доповідач),

Лиски Т.О.,

Сороки М.О.,

Панченка О.I.,

Штульмана I.В.,

розглянувши порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в м. Iвано-Франківську про перерахунок пенсії наукового працівника, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що рішенням комісії по призначенню пенсій УПФ України в м. Iвано-Франківську (розпорядженняНОМЕР_1) при розрахунку розміру пенсії в його заробіток не було включено суми заробітку, отриманого позивачем в 2001-2003 році по індивідуальних договорах підряду на виконання науково-дослідних робіт, укладених між ним та керівництвом університету, де він працював перед виходом на пенсію, та на які нараховувалися страхові внески до Пенсійного фонду.

Враховуючи викладене, просив визнати рішення комісії про призначенню пенсій відповідача від 12 червня 2003 року незаконним та зобов'язати УПФ України в м. Iвано-Франківську призначити і виплачувати йому пенсію, виходячи із розміру заробітку з урахуванням отриманих за договорами підряду заробітку, на які нараховувались внески на обов'язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 01 червня 2003 року.

Рішенням Iвано-Франківського міського суду Iвано-Франківської області від 12 березня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Iвано-Франківської області від 14 червня 2004 року,  позов задоволено.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, УПФ України в м. Iвано-Франківську подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог.

В скарзі управління посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що з 01 червня 2003 року ОСОБА_1 призначена пенсія наукового працівника за правилами статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) у розмірі 1212,04 грн. із заробітку за основним місцем роботи, без врахування сум, отриманих ним за індивідуальними договорами підряду.

Також встановлено, що протягом 2001-2003 років ОСОБА_1 виконував роботи за індивідуальними договорами підряду, з отриманої ним винагороди 32 % відраховано до Пенсійного фонду.

Задовольняючи позов, суд як першої інстанції, так і апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідно до  статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) в заробіток для обчислення пенсій включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, а тому оплата по виконанню договорів підряду виконана у межах одного навчального закладу  підлягає врахуванню при обчисленні розміру наукової пенсії.

З таким  висновком  погодитись не можливо, оскільки суди помилились у розумінні дійсного змісту правових норм, що регулюють спірні правовідносини.

Так, частиною 1 статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової, науково-технічної, науково-педагогічної, науково-організаційної роботи на державних підприємствах, в установах, організаціях пенсії на рівні, який забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Визначення понять наукового та науково-педагогічного працівника наведено у  статті  1  Закону,  за  змістом  якого  науковий  працівник  - це  вчений,  який  за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації, а  науково-педагогічний працівник - вчений, який за основним місцем роботи займається професійно педагогічною та науковою або науково-технічною діяльністю у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти III - IV рівнів акредитації.

Відповідно до правил частин 4 - 5 статті 24 Закону пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку у розмірі 80 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, що визначається відповідно до статей 65 і 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . За кожний повний рік роботи понад стаж, визначений частиною четвертою цієї статті, пенсія збільшується на один відсоток заробітної плати, але не більше 90 відсотків середньомісячної заробітної плати.

Поняття заробітної плати наведено у частині 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) як  винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 65 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) (в редакції на час виникнення спору) встановлений  загальний порядок визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсій, а у статті 66 йдеться про види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій. Зокрема, у заробіток для обчислення пенсій включається всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески, крім виплат одноразового характеру, не обумовлених діючою системою оплати праці (компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога та інші), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Це означає, що пенсія наукового працівника призначається у відсотках заробітної плати на яку нараховувалися страхові внески, отриманої за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) вченого.

Винагорода, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, відповідно до пункту  1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) є об'єктом зазначеного збору. Така  сплата є умовою для зарахування цього виду діяльності до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію за правилами Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) (стаття 56), а не спеціальну, якою є пенсія наукового працівника.

За наведених обставин у судів не було правових підстав для задоволення позову.

Зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, то, за правилами ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , рішення підлягають скасуванню з постановленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 КАС України (2747-15) , колегія суддів -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Iвано-Франківську задовольнити.

Рішення Iвано-Франківського міського суду Iвано-Франківської області від 12 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Iвано-Франківської області від 14 червня 2004 року скасувати.

У позові ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.