Iменем України
УХВАЛА
"04" квітня 2007 р. Справа № 32/141
к/с № 9465/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий: Нечитайло О.М.
Судді: Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Сергейчук О.А.
Степашко О.I.
при секретарі судового засідання Гончаренко Р.С.
за участю представників:
позивача: Краглевич В.В. дов. від 16.01.07р. № 938
відповідача: Купельський О.М. дов від 14.02.07р.
№ 478/9/10-114
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції
у
Шевченківському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.06.2005р.
у справі № 32/141
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Торговий дім "Агрохімхолдинг"
до Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"Агрохімхолдинг" (надалі позивач, ТОВ "Торговий дім
"Агрохімхолдинг") звернулось до господарського суду м. Києва із
позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі
м. Києва (надалі - відповідач, ДПI у Шевченківському районі м.
Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення .
Рішенням Господарського суду м. Києва (суддя О.О. Хрипун (із
врахуванням уточнення до позовних вимог)) від 29.04.2005 р., яке
залишено без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду (судова колегія у складі: головуючий суддя -
Муравйов О.В., судді: Сотніков С.В., Кот О.В.) від 21.06.2005р. у
справі № 32/141 позов задоволено повністю, визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва від 28.12.2004 №
1626/23-3/31958717 в частині визначення Товариству з обмеженою
відповідальністю "Торговий дім "Агрохімхолдинг" суми податкового
зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 512 600,00
грн., в т.ч. 1 008 400,00 грн. - основний платіж та 504 200,00
грн. -штрафні (фінансові) санкції, стягнуто з Державної податкової
інспекції у Шевченківському районі м. Києва на користь Товариства
з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохімхолдинг" 203,00
грн. судових витрат.
Вказані судові рішення аргументовані тим, що висновки акту
перевірки ДПI у Шевченківському районі м. Києва на підставі яких
прийнято спірне податкове повідомлення-рішення не відповідають
вимогам чинного законодавства України у частині застосування
нормативних приписів Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо формування податкового кредиту.
ДПI у Шевченківському районі м. Києва, не погоджуючись із
судовими рішеннями господарських судів першої та апеляційної
інстанцій,з підстав порушення вказаними судами норм матеріального
права, звернулась до Вищого господарського суду України із
касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову
господарського суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове
рішення, яким у позові відмовити.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.11.2005р. у
справі № 32/141, у зв'язку із вступом в законну силу Кодексу
адміністративного судочинства України, вказана касаційна скарга
разом із матеріалами справи № 32/141 передана для розгляду Вищому
адміністративному суду України за підвідомчістю.
У судовому засіданні суду касаційної інстанції від
14.03.2007р., на підставі ч. 2 ст. 150 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
було оголошено перерву до 04.04.2007р.
Представник відповідача у судовому засіданні суду касаційної
інстанції вимоги касаційної скарги підтримав, рішення
господарських судів попередніх інстанцій вважає такими, що не
відповідають нормам чинного законодавства України з мотивів,
викладених у касаційній скарзі, просив їх скасувати та ухвалити
нове судове рішення, яким у позові відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні суду касаційної
інстанції доводи касаційної скарги вважає необгрунтованими,
рішення господарського суду м. Києва від 29.04.2005р. та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2005р. у
справі № 32/141 вважає повністю законними, просить залишити
названі судові рішення без змін, а касаційну скаргу без
задоволення.
Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено наступне:
Податковим повідомленням-рішенням ДПI у Шевченківському
районі м. Києва від 28.12.2004 № 1626/23-3/31958717 позивачу
згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та
відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено суму
податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1
521 643,92 грн., в т.ч. 1 014 429,28 грн. - основний платіж та 507
214,64 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Згідно уточнених позовних вимог позивачем оспорюється
податкове повідомлення-рішення в частині донарахування податкового
зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 512 600,00
грн., в т.ч. 1 008 400,00 грн. - основний платіж, 504 200,00
грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Спірне податкове повідомлення рішення прийнято відповідачем
на підставі висновків Акта від 28.12.2004р. №739/23-3/31958717
"Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог
податкового та валютного законодавства ТОВ "Торговий дім
"Агрохімхолдінг" за період з 13.05.2002р. по 01.07.2004р."
У вказаному акті перевірки від 28.12.2004р.
№739/23-3/31958717 відповідач зазначає про порушення позивачем пп.
7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки останнім здійснена безтоварна операція на
підставі якої сформовано податковий кредит по податку на додану
вартість в сумі 1 008 400,00 грн.
Такий висновок відповідача мотивований тим, що позивачем не
було надано до перевірки конструкторської документації та
документів, що підтверджують реєстрацію технічних умов
газоаналізаторів 645ХЛ10, які є предметом договору поставки від
20.05.2004р. №02/06.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача,
відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності,
Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПI
у Шевченківському районі м. Києва задоволенню не підлягає з огляду
на наступне.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що правомірність віднесення позивачем до складу
валових витрат вартості придбаного згідно договору №02/06 від
20.05.2004р. товару відповідачем не заперечується.
Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, датою виникнення права платника
податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з
подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг);
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує
придбання платником податку товарів.
Відповідно до п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, платник податку на
додану вартість зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що
має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові
фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану
вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової
адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану
вартість;
є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх
кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому
значенні;
й) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням
податку.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено
господарським судом апеляційної інстанції, що податкова накладна
від 28.05.2004 № 00001 на суму 6 050 400,00 грн., в т.ч. податок
на додану вартість - 1 008 400,00 грн., яка виписана на адресу
позивача ДП "Брендформ", складена у відповідності до вимог пп.
7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та наказу ДПА № 165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
від 30.05.1997 "Про
затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та
книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх
заповнення".
Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, до податкового кредиту не дозволяється включення
суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових
витрат чи основних фондів (п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7) та витрати по
сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими
накладними чи митними деклараціями (п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7). У
разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної
податкової служби суми податку, попередньо включені до складу
податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим
підпунктом документами (податковими накладними чи митними
деклараціями), платник податку несе відповідальність у вигляді
фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на
суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними документами.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
підтверджує правомірність висновку господарських судів першої та
апеляційної інстанції, що Закон України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає два випадки неможливості
включення витрат по сплаті податку на додану вартість до
податкового кредиту звітного періоду, а саме:
- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;
- у разі непідтвердження витрат по сплаті податку на додану
вартість податковими накладними чи митними деклараціями,
інших будь-яких підстав для невключення до складу податкового
кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений
Закон не містить.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій, посилання відповідача на те, що податкова накладна від
28.05.2004р. №00001 підписана не директором ДП "Брендформ", ДПI у
Шевченківському районі м. Києва, у відповідності до вимог чинного
на момент розгляду справи процесуального законодавства, не
доведено, а тому правомірно не було взято господарськими судами
попередніх інстанцій до уваги.
Крім того, місцевим та апеляційним господарськими судами
з'ясовано, що ДП "Брендформ" на момент складання податкової
накладної від 28.05.2004р. №00001 мало право на складання
податкових накладних, оскільки було належним чином зареєстровано
як платник податку на додану вартість відповідно до Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та Порядку
заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України
№165 від 30.05.1997р., що підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин, судова колегія Вищого адміністративного
суду України погоджується із правовою позицією господарських судів
першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування
позивачема податкового кредиту в сумі 1 008 400 грн. на підставі
податкової накладної від 28.05.2004р. № 00001.
Крім того, з оскаржуваних судових рішень вбачається, що
доводи відповідача про безтоварність проведеної позивачем операції
спростовуються належними доказами, а саме в матеріалах справи
міститься копія договору комісії №3/07 від 12.07.2004р.,
укладеного між ТОВ "Провейв" (комісіонер) та позивачем (комітент),
за змістом якого останній передав ТОВ "Провейв" на комісію
придбаний згідно з договором поставки №02/06 від 20.05.2004р.
товар (газоаналізаторів 645ХЛ10).
Експорт за межі митної території України, взятого на комісію
товару, підтверджується вантажною митною декларацією №
100120000/4/742068 від 19.07.2004 (копія у матеріалах справи).
Згідно відмітки державної митної служби, задекларований товар
(газоаналізатори 645ХЛ10 у кількості 200 шт.) загальною вартістю 5
078 403,50 грн. вивезено за межі митної території України в
повному обсязі 19.07.2004р., що підтверджує наявність
експортованого товару в натурі та вказує на необгрунтованість
тверджень відповідача про безтоварність господарської операції
позивача за договором поставки № 02/06 від 20.05.2004р.
Крім того, на запит господарського суду міста Києва щодо
надання інформації стосовно підтвердження факту вивезення за межі
митної території України товарів (газоаналізаторів 645ХЛ10 у
кількості 200 шт.) за ВМД № 100120000/4/742068 від 19.07.2004
Київська регіональна митниця листом від 26.04.2005 №
25/1.2-26/5144 повідомила, що вантаж - електроні газоаналізатори
645ХЛ10 для визначення масової концентрації окислу азоту (N0) і
двоокису азоту (N02) в повітрі - у кількості 200 шт. був
оформлений у митному режимі експорт 19.07.2004р. за ВМД №
100120000/4/742068. На підтвердження зазначеного, Київська
регіональна митниця надіслала суду витяг з реєстру
зовнішньоекономічної діяльності підприємства "Торговий дім
"Агрохімхолдинг" за період з 19.07.2004р. по 19.07.2004р.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного
судочинства України, кожна сторона довести ті обставини, на яких
грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених
ст. 72 цього Кодексу.
ДПI у Шевченківському районі м. Києва, на підставі наявних в
касаційній скарзі та викладених у судовому засіданні доводів, не
доведено наявність порушень норм матеріального чи процесуального
права, допущених господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій, які б у сенсі ст. 229 Кодексу адміністративного
судочинства України, стали підставою для скасування прийнятих у
справі судових рішень.
Iнших доводів відповідачем надано не було.
За наслідками викладеного та відповідно до нормативного
припису ч. 3 ст. 159 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, за змістом якого,
обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і
всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі,
підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому
засіданні, судова колегія Вищого адміністративного суду підтримує
правову позицію господарських судів першої та апеляційної
інстанцій в частині недоведеності скаржником належними засобами
доказування наявності юридичних фактів, які б у розумінні норм
процесуального законодавства стали б підставою для визнання
обгрунтованими висновків акту перевірки від 28.12.2004р.
№739/23-3/31958717 щодо порушення позивачем п.7.4.1 п.7.4 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду
України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі №
32/141 господарський суд першої та апеляційної інстанції дійшли
вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і
правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми
матеріального права.
За таких обставин, касаційна скарга Державної податкової
інспекції у Шевченківському районі м. Києва підлягає залишенню без
задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від
29.04.2005р. та постанова Київського апеляційного господарського
суду від 21.06.2005р. у справі №32/141 - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва на рішення господарського суду м.
Києва від 29.04.2005р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 21.06.2005р. у справі № 32/141 залишити
без задоволення
2. Рішення господарського суду м. Києва від 29.04.2005р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.06.2005р. у справі № 32/141 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не
може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий суддя: Нечитайло О.М.
Судді Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Сергейчук О.А.
Степашко О.I.
З оригіналом вірно
Суддя О.М. Нечитайло