ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Iменем України
04 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого: судді Харченка В.В.
суддів: Гончар Л.Я., Маринчак Н.Є., Федорова М.О., Чалого
С.Я.
при секретарі: Деревенському I.I.
за участі: представника відповідача Ковтун Л.В.
розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому
судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Трейд-ЛТД" до
Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України про
визнання незаконною бездіяльності, спонукання до вчинення дій та
відшкодування шкоди, -
в с т а н о в и л а :
В квітні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю
(ТОВ) "Агро-Трейд-ЛТД" звернулось до суду з позовом до Кабінету
Міністрів України (відповідач-1) та Державного казначейства
України (відповідач-2) про визнання незаконною бездіяльності,
спонукання до вчинення дій та відшкодування шкоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2005
року провадження у справі припинено .
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29
червня 2005 року рішення суду першої інстанції залишено без змін,
а апеляційна скарга ТОВ "Агро-Трейд-ЛТД" без задоволення.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач
подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами
норм матеріального і процесуального права, просить їх скасувати та
направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в
іншому складі.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали
адміністративної справи, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як правильно встановив Господарський суд міста Києва,
позивач -ТОВ "Агро-Трейд-ЛТД" - звернувся до Господарського суду
міста Києва з позовною заявою до відповідача - 1, в якій просив
визнати бездіяльність останнього по виконанню доручення Верховної
Ради України, викладеного у ст. 4 р. VIII "Прикінцеві положення"
Закону України № 2238-III "Про стимулювання розвитку сільського
господарства на період 2001-2004 років" ( 2238-14 ) (2238-14)
, а також
рекомендацій, викладених у ч. 4 п. 2 постанови Верховної Ради
України № 787-IУ ( 787-15 ) (787-15)
від 15.05.2003 року, про надання
пропозицій про приведення Законів України у відповідність з
Законом України № 2238-Ш ( 2238-14 ) (2238-14)
.
22.03.2005 року позивач подав до місцевого господарського
суду уточнену позовну заяву, в якій він змінив предмет позову та
просить Господарський суд міста Києва визнати незаконною
бездіяльність відповідача-1 по виконанню вимог ст. 4 р. VIII
"Прикінцеві положення" Закону України № 2238-IИ "Про стимулювання
розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років"
( 2238-14 ) (2238-14)
в частині внесення на розгляд Верховної Ради України
пропозицій про приведення Законів України у відповідність з цим
Законом, та прийняття нормативно-правових актів, які направлені на
його виконання в установлені Законом строки; визнати незаконною
бездіяльність відповідача-1 по виконанню вимог ч. 4 п. 2 постанови
Верховної Ради України № 787-IУ ( 787-15 ) (787-15)
від 15.05.2003 року,
якою відповідачу-1 було рекомендовано: "...по виконанню ст. 5...
ЗУ № 2238-III ( 2238-14 ) (2238-14)
, подати Верховній Раді проекти Законів
України про внесення змін до Законів України "Про митний тариф" та
"Про податок на додану вартість" в частині звільнення від сплати
мита та податку на додану вартість операцій ввезення... засобів
захисту рослин..., що не виробляються в Україні"; спонукати
відповідача-1 у десятиденний строк внести на розгляд Верховної
Ради України пропозиції по приведенню Законів України у
відповідність з Законом України № 2238-Ш ( 2238-14 ) (2238-14)
та прийняття
нормативно-правових актів згідно з цим Законом; відшкодувати за
рахунок держави, з відповідного рахунку Державного казначейства
України, 66874,98 грн. шкоди, нанесеної позивачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 березня 2005
року до участі у справі був залучений відповідач-2 - Державне
казначейство України.
Розглядаючи справу суди першої та апеляційної інстанції вірно
застосували норми матеріального права.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 125 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, система судів загальної юрисдикції в Україні
будується за принципами територіальності і спеціалізації.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про судоустрій в
Україні", судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у
формі цивільного, господарського, адміністративного,
кримінального, а також конституційного судочинства.
Відповідно до ч. З ст. 22 вказаного закону, місцеві
господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських
правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним
законом до їх підсудності.
Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, підприємства, установи, організації, інші юридичні
особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють
підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в
установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з
встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У
випадках, передбачених законодавчими актами України, до
господарського суду мають право також звертатися державні та інші
органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального
кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд вирішує
господарські спори на підставі Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних
договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України. Згідно з ч. 1 ст. 4-1 вказаного кодексу, господарські
суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження,
передбаченого цим Кодексом.
Таким чином, згідно з вищенаведеними нормами права,
господарським судам підвідомчі справи, склад учасників яких
відповідає ст. 1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять
господарський характер.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ.
Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади
та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 6 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на
законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої
та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією
Конститу цією межах і відповідно до законів України.
Згідно з п. З ч. 1 ст. 85 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
до повноважень Верховної Ради України належить прийняття законів.
Згідно з ч. 1 ст. 93 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, право
законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить
Президентові України, народним депутатам України, Кабінету
Міністрів України і Національному банку України.
Відповідно до ст. 113 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів
виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед
Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді
України у межах, передбачених у ст. ст. 85,87 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності
керується Конституцією і законами України, актами Президента
України. Згідно з ч. 1 ст. 117 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає
постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Отже, Київський апеляційний господарський суд правомірно
погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що
держава є суб'єктом державного управління та представлена в
управлінському процесі системою органів державної влади, які
сформовані згідно з волею суспільства і держави, наділенні
владними повноваженнями та діють від імені держави. Безпосереднім
суб'єктом державного управління є орган державної влади, який
здійснює цілеспрямованій, вольовий вплив на підвідомчу йому сферу
суспільних відносин (об'єкт).
Відповідно до абз. 2 п. 4 р. VIII Закону України "Про
стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004
років" ( 2238-14 ) (2238-14)
, Кабінет Міністрів України зобов'язано у
тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом внести на
розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів
України у відповідність із цим Законом та прийняти
нормативно-правові акти, спрямовані на його виконання, привести
свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом,
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними
органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів у
відповідність із цим Законом.
Постановою Верховної Ради України від 15.05.2003 року №
787-IУ ( 787-15 ) (787-15)
Кабінету Міністрів України, зокрема,
рекомендовано: враховуючи низьку платоспроможність господарств та
гостроту існуючої проблеми у матеріально-технічному забезпеченні,
на виконання статей 5 і 9 Закону України "Про стимулювання
розвитку сільського господарства на 2001-2004 роки" ( 2238-14 ) (2238-14)
,
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України проекти
законів України про внесення змін до законів України "Про митний
тариф" ( 2371-14 ) (2371-14)
та "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо звільнення від сплати ввізного мита та податку
на додану вартість операцій ввезення комплектуючих виробів і
запасних частин до сільськогосподарської техніки, засобів захисту
рослин і тварин, що не виробляються в Україні, та запровадження
касового способу оподаткування податком на додану вартість
операцій з продажу матеріально-технічних ресурсів
сільськогосподарським товаровиробникам та надання їм послуг.
Таким чином, Господарський суд міста Києва правильно
встановив, що наведеною нормою Закону України "Про стимулювання
розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років"
( 2238-14 ) (2238-14)
законодавець виявив державну волю та поклав на
відповідача-1 пряме юридичне зобов'язання: 1) внести на розгляд
Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України
у відповідність із цим Законом; 2) прийняти нормативно-правові
акти, спрямовані на його виконання; 3) привести свої
нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; 4)
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними
органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів у
відповідність із цим Законом.
У даному юридичному зобов'язанні відповідач-1 має виступити
як суб'єкт законодавчої ініціативи, суб'єкт нормотворчості та
суб'єкт державного управління, а загалом як орган державної влади,
який наділений владними повноваженнями та відповідно здійснює
державне управління в межах цих повноважень та згідно з Законом.
Однією з заявлених позивачем позовних вимог є вимога про
спонукання відповідача-1 у десятиденний строк внести на
розгляд Верховної Ради України пропозиції по приведенню Законів
України у відповідність з Законом України № 2238-IП ( 2238-14 ) (2238-14)
.
Відносини між відповідачем-1 та Верховною Радою України щодо
внесення відповідачем-1 на розгляд Верховної Ради України
законопроектів складаються виключно у сфері публічного
(державного) управління, учасниками яких є органи державної влади
(Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України), що є
предметом регулювання суто адміністративного права. В даних
правовідносинах відповідач-1 не виступає суб'єктом, наділеним
господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює
організаційно-господарських повноважень щодо суб'єктів
господарювання. Виконання або невиконання відповідачем-1 вказаного
зобов'язання само по собі ніяким чином не впливає на господарський
стан позивача, та не веде до виникнення, зміни чи припинення
господарських правовідносин позивача.
Вказаний висновок господарського суду першої інстанції
стосується і позовних вимог позивача щодо визнання незаконною
бездіяльності відповідача-1 по виконанню вимог ст. 4 р. VIII
"Прикінцеві положення" Закону України № 2238-IП "Про стимулювання
розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років"
( 2238-14 ) (2238-14)
в частині внесення на розгляд Верховної Ради України
пропозицій про приведення Законів України у відповідність з цим
Законом, та вимог ч. 4 п. 2 постанови Верховної Ради України №
787-ГУ ( 787-15 ) (787-15)
від 15.05.2003 року, якою відповідачу-1
рекомендовано: "...по виконанню ст. 5... ЗУ № 2238-IП ( 2238-14 ) (2238-14)
, подати Верховній Раді проекти Законів України про внесення
змін до Законів України "Про митний тариф" та "Про податок на
додану вартість" в частині звільнення від сплати мита та податку
на додану вартість операцій ввезення... засобів захисту рослин...,
що не виробляються в Україні".
Отже, суд апеляційної інстанції вірно погодився з доводами
місцевого господарського суду про те, що за своєю правовою
природою дії чи бездіяльність відповідача-1 у правовідносинах з
виконання приписів зазначеного Закону (постанови Верховної Ради
України) щодо внесення на розгляд Верховної Ради України певних
законопроектів є сферою регулювання адміністративного права, а не
господарського.
За вказаних обставин, Господарський суд міста Києва
правомірно дійшов висновку, що спір за позовними вимогами позивача
про визнання незаконною бездіяльності відповідача-1 по виконанню
вимог ст. 4 р. VIII "Прикінцеві положення" Закону України №
2238-IП "Про стимулювання розвитку сільського господарства на
період 2001-2004 років" ( 2238-14 ) (2238-14)
в частині внесення на розгляд
Верховної Ради України пропозицій про приведенню Законів України у
відповідність з цим Законом; визнання незаконною бездіяльності
відповідача-1 по виконанню вимог ч. 4 п. 2 постанови Верховної
Ради України № 787-IУ ( 787-15 ) (787-15)
від 15.05.2003 року, якою
відповідачу-1 було рекомендовано: "...по виконанню ст. 5... ЗУ №
2238-IП ( 2238-14 ) (2238-14)
, подати Верховній Раді проекти Законів
України про внесення змін до Законів України "Про митний тариф" та
"Про податок на додану вартість" в частині звільнення від сплати
мита та податку на додану вартість операцій ввезення... засобів
захисту рослин..., що не виробляються в Україні"; спонукання
відповідача-1 у десятиденний строк внести на розгляд Верховної
Ради України пропозиції по приведенню Законів України у
відповідність з Законом України № 2238-IП ( 2238-14 ) (2238-14)
, не
підлягає вирішенню в господарських судах України.
Відповідно до ст. 26 Цивільного процесуального кодексу
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, при об'єднанні кількох зв'язаних між собою
вимог, з яких одні підвідомчі суду, а інші - арбітражному
(господарському) суду, всі вимоги підлягають розглядові у суді.
За вищенаведених підстав, Господарський суд міста Києва
правомірно на час розгляду справи по суті припинив провадження у
справі, в зв'язку з тим, що даний спір не підлягав вирішенню в
господарських судах України.
Колегія суддів вважає, що обставини справи встановлені судами
першої і апеляційної інстанції повно і правильно, а порушень норм
матеріального і процесуального права, які тягнуть за собою
скасування зазначеного рішення, не допущено.
Керуючись ст. ст. 221, 223, 230 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Агро-Трейд-ЛТД" залишити без задоволення, а рішення
господарського суду міста Києва від 22 квітня 2005 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 29
червня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та
оскарженню не підлягає.
С у д д і :