Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.I.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Каліушко Ф.А.

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: Шкодич Ю.В., дов. № 15/9/10-209 від 09.01.2007 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Порт"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2005 р.

та рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2005 р.

у справі № 25/113 господарського суду м. Києва

за позовом Закритого акціонерного товариства "Порт"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Порт" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI у Печерському районі м. Києва № 15/15-70 від 16.11.2004 р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2005 р. у справі № 25/113, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2005 р., в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідачем правомірно нараховано позивачу податкове зобов'язання на суму 175 900 грн., оскільки статтею 57 розділу V Закону України від 27.11.2003 р. № 1344-IV "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу збільшено у два рази, а тому з 01.01.2004 р. у позивача виник обов'язок сплачувати вартість торгових патентів у більшому розмірі, тоді як чергові платежі за придбані торгові патенти за перший квартал 2004 року внесені позивачем за ставками, що діяли в 2003 році. Суд першої інстанції відмову в позові обгрунтував і тим, що підвищення вартості торгового патенту з надання послуг у сфері грального бізнесу на рік, введене Законом України "Про Державний бюджет на 2004 рік" (1344-15) , не поширюється лише на платників, які здійснили оплату наперед за весь п'ятирічний строк дії патенту. Здійснюючи щоквартальну оплату вартості патенту, позивач мав враховувати вартість, встановлену на цей рік у збільшеному Законом розмірі.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ЗАТ "Порт" оскаржило їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Від позивача у справі - ЗАТ "Порт" до суду касаційної інстанції надійшли телеграма та заява про відкладення касаційного розгляду справи в зв'язку з відрядженням представника.

Колегія суддів вважає за можливе провести касаційний розгляд справи, в порядку ст. 221 КАС України (2747-15) , у відсутності представників позивача, оскільки ним не обгрунтовано неможливість направлення в судове засідання іншого представника.

В судовому засіданні суду касаційної інстанції представник відповідача заперечив проти доводів касаційної скарги, судові рішення вважає законними та обгрунтованими та просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15.11.2004 р. ДПI у Печерському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ЗАТ "Порт" щодо сплати за торгові патенти в зв'язку з введенням в дію ст. 57 Закону України № 1344-IV "Про Державний бюджет України на 2004 рік"   (1344-15)

За результатами перевірки складено акт № 17/15-70 від 15.11.2004 р., в якому зазначено про порушення позивачем п. 3 ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) із змінами та доповненнями.

На підставі вказаного акту відповідач повідомленням - рішенням № 15/15-70 від 16.11.2004 р. визначив позивачу суму податкового зобов'язання - основний платіж (плата за торговий патент) в розмірі 175 900 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що позивачем не в повному обсязі було сплачено за торгові патенти за I квартал 2004 року та останній квартал дії торгових патентів в результаті того, що позивачем не було враховано прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) , яким внесено зміни до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) та збільшено вартість торгових патентів.

Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) (далі - Закон № 98/96-ВР) патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами.

Вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу частиною 3 статті 5 Закону № 98/96-ВР (98/96-ВР) встановлюється у фіксованому розмірі (за рік).

Оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу провадиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу.

Статтею 57 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) від 27.11.2003 р. № 1344-IV збільшено на 2004 рік вартість торгового патенту на надання послуг у сфері грального бізнесу. Встановлені частиною 3 статті 5 Закону № 98/96-ВР (98/96-ВР) розміри вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу змінено, цифри "1400", "640 00", "48000", "2000", "600", "2400" змінено відповідно цифрами "2800", "128000", "96000", "4000", "1200", "4800".

Закон введено в дію з 1 січня 2004 року.

Судовими інстанціями встановлено, що позивачем в грудні 2003 року була проведена оплата вартості патентів на здійснення операцій з надання послуг в сфері грального бізнесу за I квартал 2004 року на загальну суму 87950 грн. за ставкою, дійсною на час оплати.

ДПI у Печерському районі м. Києва податковим повідомленням - рішенням № 15/15-70 від 16.11.2004 р. визначила позивачу суму податкового зобов'язання - основний платіж (плата за торговий патент) 175 900 грн., виходячи зі збільшених ставок, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) .

Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, згідно з пунктом 19 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням чи списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Отже, зі сплатою позивачем у грудні 2003 року вартості торгових патентів за 1 квартал 2004 року у розмірі, встановленому чинним на той час законодавством, його обов'язок по сплаті даного платежу було припинено, і подальше донарахування податковим органом сум до сплати за вказаним платежем було безпідставним.

За наведених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, неправильно застосували положення абзацу 3 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) . За змістом даної норми попередня оплата вартості торгового патенту за весь термін дії торгового патенту звільняє від обов'язків додаткового внесення вартості торгового патенту в разі, якщо прийнятими після цього актами законодавства збільшується його вартість. Це положення регулює інші відносини, які пов'язані з попередньою оплатою вартості торгових патентів за весь термін їх дії, і не поширюється на спірний випадок. Воно не виключає правило ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) про припинення обов'язку юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Наведені обставини свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а тому оскаржені судові рішення не можна визнати законними та обгрунтованими.

Згідно статті 229 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 159 КАС України (2747-15) , законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, порушення судами попередніх інстанцій норм Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) та Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог ЗАТ "Порт".

Згідно ст. 94 КАС України (2747-15) , якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ст. 87 КАС України (2747-15) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справ, належать, зокрема витрати, пов'язані з вчиненням дій, необхідних для розгляду справи (частина 1, пункт 4 частини 3).

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені ним при зверненні до господарських судів за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Керуючись ст. ст. 94, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Порт" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2005 р. та рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2005 р. у справі № 25/113 скасувати.

Прийняти у справі № 25/113 нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 15/15-70 від 16.11.2004 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "Порт" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 19, код ЄДРПОУ 0024593699) 170 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати виконавчий лист, видачу якого доручити суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .