Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Брайка А.I.,  Гаманка О.I.,  Голубєвої Г.К.,  Степашка О.I.

при секретарі: Міненко О.М.

за участі представників: позивача: Панченко Л.О. та

відповідача 1: Малюка О.А., відповідача 2: Литвинова С.I.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Новомосковської ОДПI на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2004 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2005 по справі № 27/96

за позовом Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції

до  1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровестпостач-Iнвест"

2. Відкритого акціонерного товариства "Новомосковський хлібозавод"

про  визнання недійсною угоди

ВСТАНОВИВ:

Керуючись ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) , Новомосковською ОДПI заявлено позовні вимоги про визнання недійсною угоди, укладеної відповідачами, з метою завідомо суперечною інтересам держави.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2004, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2005 по справі № 27/96 - у позові відмовлено.

Рішення суд першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. I зазначено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області відмовлено в задоволенні позову податковій інспекції про визнання цього ж договору недійсним за ст. 58 ЦК України (435-15) . Постановою Дніпропетровського апеляційного Господарського суду вказане рішення залишене без змін. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2003 у справі № Д/117 затверджено мирову угоду між відповідачами у справі, і встановлено кінцеву дату розрахунку 14.05.2004.

Як зазначено судом першої інстанції - таким чином судами преюдиційно було встановлено, що оспорюваний податковою інспекцією договір був укладений і виконаний відповідачами саме як договір комісії.

При цьому суд прийняв до уваги наступні докази (специфікацію № 1 від 25.03.2002, № 2 від 20.04.2002, звіт комісіонера № 1 від 11.05.2002, акт № 1 виконаних робіт по договору комісії № 27/03 від 25.03.2002).

Iз зазначеним обгрунтуванням суд апеляційної інстанції погодився повністю.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Новомосковська ОДПI (далі - ОДПI) подала касаційну скаргу на зазначені судові рішення. Касаційна скарга обгрунтована тим, що попередніми судовими інстанціями не з'ясовувався факт щодо правильності заповнення вантажної митної декларації. Також Скаржник зазначив, що оскільки кошти на рахунок комісіонера (ТОВ "Агровестпостач-Iнвест") так і не надійшли, тому розрахунок ні за договором комісії, ні зовнішньоекономічним договором не був проведений, і відповідно судами не враховані вимоги ст. 398 ЦК України (435-15) . I тому ОДПI просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2004 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2005 по справі № 27/96 скасувати та прийняти нове рішення.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу, пославшись на ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , просить судові рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тому підставами для звільнення від доказування є досліджені судами докази у справі, які підтверджують, що між відповідачами укладений саме договір комісії, а саме: рішенням Господарського суд Дніпропетровської області від 09.12.2003 у справі № 28/135 встановлено юридичний факт укладення між відповідачами договору комісії, виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором комісії (продаж прийнятого на комісію товару та повний розрахунок з комітентом). За змістом договору комісії № 27/03 від 25.03.2002 розрахунки між сторонами вважаються виконаними в повному обсязі, зазначене підтверджується мировою угодою від 11.11.2003. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2003 у справі № 28/135 набуло чинності, так як залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2004 та постановою Вищого господарського суду України.

Оскільки суттєві умови укладеного договору № 27/03 від 25.03.2002, його зміст і обов'язки сторін, суть взаємовідносин характеризуються як договір комісії, тому судами законно визначено, що окремі порушення не впливають на правовідносини і не спричиняють визнання зазначеного договору комісії недійсним за ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) (в редакції 1963 року).

Щодо факту ненадходження грошей від покупця на рахунок комісіонера, на який посилається Скаржник, то судами також вірно визначено, що вказане не спричиняє недійсність договору комісії за ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) , тому, що Господарським судом Дніпропетровської області затверджена мирова угода між комітентом і комісіонером, відповідно до умов якої розрахунки між комісіонером і комітентом вважаються виконаними в повному обсязі (ухвала від 25.11.2003).

Враховуючи зазначене, керуючись ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , на противагу заперечень Скаржника, необхідно погодитись із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що встановлення юридичного факту укладення договору комісії та виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань в повному обсязі підтверджуються мировою угодою, яка в свою чергу є доказом, що розрахунки між сторонами вважаються виконаними. Відповідно норма ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) спростовує доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Тому оскільки суди першої та другої інстанцій правильно дослідили обставини справи та винесли рішення та постанову дотриманням норм матеріального і процесуального права, судові рішення не підлягають скасуванню, відповідно касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2004 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2005 по справі № 27/96 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України (2747-15) .