Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Брайка А.I.,  Гаманка О.I.,  Голубєвої Г.К.,  Степашка О.I.

при секретарі: Міненко О.М.

за участі представника відповідача 1: Білоножко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Мобі Дік Трейд" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2005 по справі № 36/124

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобі Дік Трейд"

до  Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області

до  Відділення державного казначейства України в м. Марганець

про  стягнення з бюджету коштів з відшкодування податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про стягнення з бюджету 70 737 грн. відшкодування податку на додану вартість згідно декларації з податку на додану вартість за жовтень 2003 року.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2004 позов задоволено повністю.

Рішення суд першої інстанції мотивоване тим, що пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) встановлено, що підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. А оскільки вказана декларація була надана Позивачем і вивчалася у судовому засіданні, тому господарським судом було задоволено позовні вимоги.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2005 по справі № 27/96 рішення суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено.

Iз зазначеним обгрунтуванням суд апеляційної інстанції не погодився, зазначивши, що п. 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, передбачено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку.

У відповідності з вимогами вищезазначеного Порядку встановлено, що дані книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) ТОВ, основним видом діяльності якого є оптова торгівля зерновими культурами, відповідають даним бухгалтерського обліку підприємства і тотожні даним Декларацій з податку на додану вартість наданими до Марганецької ОДПI. А саме загальна декларація з податку на додану вартість за серпень 2003 року (скорочена), за вересень 2003 року (скорочена), за жовтень 2003 року (повна) та уточнена за жовтень 2003 року.

Уточнена декларація за жовтень 2003 року була надана в зв'язку з тим, що підприємством самостійно було змінено порядок відшкодування ПДВ. Експортне відшкодування на розрахунковий рахунок було замінено на бюджетне відшкодування.

У перевіряємому періоді від'ємне значення суми ПДВ утворилось в зв'язку з тим, що підприємство як новостворене надавало скорочені декларації з ПДВ.

При досягненні обсягів продажу більше 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, підприємство перенесло залишки які утворились по графі 24 за вересень 2003 року до загальної (повної) Декларації з ПДВ за жовтень 2003 року (рядок 8).

Обсяг продажу виник в зв'язку з проведенням підприємством експортних операцій, які оподатковуються за ставкою 0% .

Причиною виникнення від'ємного значення ПДВ є продаж на експорт покупної продукції (ячмінь, рапс), яка була придбана у серпні, вересні 2003 року та віднесена підприємством до податкового кредиту у зазначених періодах по скороченим деклараціям з ПДВ.

Відповідно суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскільки в даному випадку ПДВ станом на день звернення позивача з позовом, не був доведений фактичного утримання, то у позивача відсутнє право вимагати бюджетне відшкодування.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Мобі Дік Трейд" (далі - ТОВ) подало касаційну скаргу, яка обгрунтована тим, що згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визнаються, як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Скаржник зазначив, що пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону визначено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з пп. 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації, і наголосив на тому, що підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. I тому, на думку скаржника, за бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів цього податку, і таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Скаржник зазначив, що позивачем у повному обсязі виконані всі умови діючого законодавства, а доведення відсутності надмірної сплати полягає на відповідача, а не на позивача. А тому на підставі зазначеного ТОВ просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2005 по справі № 36/124 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2004.

Відповідач запереченні на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу пп. 1.8 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 № 168 "Про податок на додану вартість" - бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Тому за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, який платником податку не сплачений, оскільки згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визнаються, як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

В зв'язку з цим суд апеляційної інстанції прийшов до вірного висновку, що в даному випадку ПДВ станом на день звернення позивача з позовом, не був доведений до фактичного утримання, і тому у позивача відсутнє право вимагати бюджетного відшкодування.

При цьому, пп. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 вищевказаного Закону передбачено, що суми ПДВ зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування ПДВ згідно з цим Законом.

Тобто в порушення п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) ТОВ безпідставно заявило бюджетне відшкодування. I на противагу заперечень Скаржника, необхідно погодитись із висновком суду апеляційної інстанцій, що відшкодуванню з бюджету підлягають саме суми ПДВ, які надмірно сплачені до бюджету, при цьому джерелом для відшкодування таких сум є саме кошти ПДВ, які сплачені платниками до державного бюджету України.

Таким чином, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, судом апеляційної інстанції спростовано із застосуванням положення ст. 7 вищевказаного Закону із урахування п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Тому оскільки суд другої інстанції правильно дослідив обставини справи та виніс постанову із дотриманням норм матеріального і процесуального права, яка не підлягає скасуванню, відповідно касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобі Дік Трейд" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2005 по справі № 36/124 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України (2747-15) .