У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.04.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Конюшка К.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
За участю представників сторін:
Позивача: Гніденка Ю.Д.
Відповідача: Мотрончука А.П., Потьомкіна С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "Оветри"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
10.01.2006 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 13.04.2006 р.
у справі № 37/9 (А25/118)
за позовом Закритого акціонерного товариства "Оветри"
до Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової
інспекції (ОДПI) Дніпропетровської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним
податкового повідомлення рішення Орджонікідзевської ОДПI
Дніпропетровської області від 20.05.2002 р. №158/23-05517423/1350,
яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на
прибуток підприємств в сумі 146000,00 грн., податкового
повідомлення-рішення від 20.05.2002 р. №158/23-05517423/1350, яким
визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану
вартість у сумі 117763,98 грн., податкового повідомлення-рішення
від 20.05.2002 р. №158/23-05517423/1350, яким визначено
зобов'язання по штрафу за порушення готівкового обігу,
невідповідності суми готівки на місці проведення розрахунків
поточному звіту РРО, наявності в реалізації незакодованого товару
у сумі 6816,70 грн., податкового повідомлення-рішення від
20.05.2002 р. №158/23-05517423/1350 про визначення позивачу суми
податкового зобов'язання по прибутковому податку з громадян у сумі
176,07 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
10.01.2006 р., залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 13.04.2006 р., позов
задоволено частково. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення від 20.05.2002 р. №158/23-05517423/1350 з
податку на прибуток підприємств в частині суми 83584,41 грн. та
штрафних санкцій на суму 29200 грн.; податкове
повідомлення-рішення від 20.05.2002 р. № 158/23-05517423/1350 з
податку на додану вартість у частині суми 88853,67 грн. та
штрафних санкцій на суму 23552,98 грн.; податкове
повідомлення-рішення від 20.05.2002 р. №158/23-05517423/1350, яким
визначено зобов'язання по штрафу за порушення готівкового обігу,
невідповідності суми готівки на місці проведення розрахунків
поточному звіту РРО, наявності в реалізації незакодованого товару,
на суму 6816,70 грн.; податкове повідомлення-рішення від
20.05.2002 р. №158/23-05517423/1350 в частині штрафних санкцій з
прибуткового податку з громадян у сумі 117,38 грн. В решті позову
відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою
позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду
апеляційної інстанції та просить змінити рішення суду першої
інстанції в частині відмови в позові, з підстав порушення норм
матеріального права.
Відповідач заперечень на касаційну скаргу не надав, його
представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив
касаційну скаргу залишити без задоволення.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Перевіркою встановлено, що позивачем було включено до складу
валових витрат витрати на придбання продуктів харчування та оплату
праці працівників їдальні, яка знаходиться на його балансі та
використовується ним для організації харчування робітників та
інших осіб в сумі 60300 грн., з яких 11950,71 грн. - вартість
товарів, 48349,29 грн. - витрати з заробітної плати та нарахування
на заробітну плату.
Згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, валові витрати виробництва та обігу -
це сума будь-яких витрат платника податків у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
До валових витрат відносяться витрати платника передбачені
пп.5.4.9 п.5.4, пп. 5.6.1, 5.6.2 п.5.6 ст.5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Суди попередніх інстанцій, повно та всебічно встановивши
обставини справи, дійшли вірного висновку, що витрати понесені
позивачем на придбання продуктів для організації роботи їдальні в
сумі 11950,71 грн. не підлягають включенню до валових витрат,
оскільки не пов'язані з утриманням і експлуатацією приміщення
їдальні, а тому висновки акту перевірки в цій частині є
правомірними.
Щодо включення до валових витрат витрат на оплату праці та
нарахувань на неї, то воно здійснено позивачем на підставі
пп.5.6.1, пп.5.6.2 п.5.6 ст.5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а тому донарахування
відповідачем податку на прибуток в сумі 14504,79 грн. є
безпідставним.
У справі встановлено, що на підставі актів від 15.08.2000 р.
та 12.08.2000 р. позивачем були списані товарно-матеріальні
цінності на ремонт житлово-комунальної контори у сумі 3312,92 грн.
та ці витрати віднесені до валових витрат підприємства у 3
кварталі 2000 р.
24.11.1997 р. між позивачем та ДП "ЖКК" укладено договір про
сумісну діяльність юридичних осіб, предметом якого є сумісна
експлуатація житлового фонду, промислово-виробничих фондів та
обладнання з метою отримання прибутку. У якості вкладу до
сумісного майна позивачем надано виробничі площі, а ДП "ЖКК"
відомчий житловий фонд. Відповідно до п.3.2 цього договору
податковий облік за спільною діяльністю веде ДП "ЖКК".
Згідно довідки ДП "ЖКК" від 25.05.2002 р. від сумісної
діяльності за весь період по 23.11.1998 р. був отриманий прибуток
у сумі 43167,00 грн. За цим фактом відповідачем нарахований
податок на прибуток в сумі 993,87 грн. та 248,47 грн. штрафних
санкцій.
Крім того, у позивача на балансі знаходиться гуртожиток та
два житлових будинки для малосімейних, на які у 2-4 кварталі 1999
р. ним нарахована амортизація в сумі 95451,81 грн. та віднесена до
складу валових витрат.
01.01.1998 р. укладено договір №2 про взаємовідносини між ЗАТ
"Оветри" та ДП "ЖКК", предметом якого є сумісна експлуатація
житлового фонду.
За цим фактом відповідачем нараховано позивачу податок на пр
ибуток в сумі 28635,54 грн. та штрафні санкції в сумі 7158,89 грн.
Статтею 430 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 р.)
передбачено, що за договором про сумісну діяльність сторони
зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної мети.
Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
спільна діяльність без
створення юридичної особи провадиться на підставі договору про
спільну діяльність, що передбачає об'єднання коштів або майна
учасників для досягнення спільної господарської мети. Облік
результатів спільної діяльності ведеться платником податку,
уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору,
окремо від обліку господарських результатів такого платника
податку. У разі коли протягом звітного періоду витрати, понесені
платником податку в зв'язку із проведенням спільної діяльності,
перевищують доходи, отримані від таких операцій, балансові збитки
переносяться на зменшення доходів майбутніх податкових періодів
від такої спільної діяльності протягом строків, визначених статтею
6 цього Закону. Порядок податкового обліку та звітності
результатів спільної діяльності встановлюється центральним
податковим органом.
Зокрема, наказом ДПА України від 11.07.1997року №234
( z0308-97 ) (z0308-97)
затверджений порядок ведення податкового обліку та
складання податкової звітності результатів спільної діяльності на
території України без створення юридичної особи.
З аналізу наведених нормативно-правових актів вбачається, що
витрати учасників спільної діяльності враховуються окремо від
самостійної господарської діяльності цих учасників, та у разі
перевищення доходів учасники сплачують в визначених частках
податок на прибуток, а у разі перевищення витрат над доходами,
суму збитків переносять на майбутній звітний період.
Суд встановивши, що позивачем не дотримано вказаного порядку
податкового обліку результатів спільної діяльності, дійшов вірного
висновку про нарахування податку на прибуток в сумі 993,87 грн. та
28635,54 грн., оскільки з наданих копій декларації про прибуток
спільної діяльності та податкових звітів про результати спільної
діяльності не вбачається право позивача на віднесення до
показників самостійної господарської діяльності витрат з ремонту
ЖКК та амортизаційні витрати.
Щодо включення позивачем до валових витрат, витрат на
придбання електроенергії у 2000-2001р. у сумі 509158,20 грн. та
віднесення до податкового кредиту з ПДВ по цих операціях -
88853,67 грн., то факт споживання електричної енергії саме
позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи
документами, дослідженими судом.
Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та
обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не пов'язує господарську діяльність саме з
виробничою діяльністю, як вказує відповідач. У даному випадку
позивач здійснює господарську діяльність шляхом надання в оренду
виробничих потужностей та отримує доход від цієї діяльності.
Відповідачем не надано розрахунку фактичної кількості споживаної
електроенергії орендарями та позивачем, що не дає змоги зробити
висновок про обгрунтованість сум донарахування податку на прибуток
та податку на додану вартість позивачу.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до
складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у
цьому Законі, не дозволяється (п.5.10 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
).
За таких обставин суди дійшли вірного висновку про
неправомірне донарахування позивачу податку на прибуток в сумі
64185,97грн. та податку на додану вартість в сумі 88853,67 грн.
Оскільки позивачем не обгрунтовано вимоги щодо
неправомірності нарахування податку на прибуток в розмірі 4894,62
грн. та прибуткового податку з громадян в сумі 58,69 грн. суди
правомірно відмовили в задоволенні позову в цій частині.
Враховуючи, що 07.02.2002 р. господарським судом
Дніпропетровської області була винесена ухвала у справі № Б
15/8/02-15/2/13а про порушення провадження у справі про
банкрутство ЗАТ "Оветри" та введено мораторій на задоволення вимог
кредиторів, а перевірка діяльності позивача здійснювалась за
період з 01.01.1999 р. по 01.01.2002 р., за результатами якої
прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, тобто до порушення
провадження у справі про банкрутство, судами правильно застосовані
приписи ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
та визнано
недійсними податкові повідомлення-рішення в частині застосування
штрафних санкцій за порушення податкового та іншого законодавства.
Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки не
спростовують фактичних обставин справи встановлених судом, та
суперечать договору про спільну діяльність від 24.11.1997 р.,
зокрема п.2.5, відповідно до якого спільне майно обліковується на
окремому балансі ДП "ЖКК".
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої
та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини
справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права
дійшов вірного висновку, підстав для задоволення касаційної скарги
та скасування судових рішень немає.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Оветри"
залишити без задоволення, а рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 10.01.2006 р. та ухвалу
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2006
р. - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді К.В.Конюшко
О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук
О.I.Степашко
Повний текст ухвали складено 16.04.2007 р.