ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського
районного суду м. Києва від 29 квітня 2004 року та ухвалу
апеляційного суду м. Києва від 29 липня 2004 року у справі за
скаргою ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність Київської міської
ради та Головного управління земельних ресурсів Київської міської
державної адміністрації, -
встановила:
В лютому 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною
скаргою, в якій просила визнати неправомірною бездіяльність
Київської міської ради, щодо безоплатної передачі у приватну
власність земельної ділянки площею 0,05 га для будівництва і
обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд
у встановлений законом строк та видачі їй Державного акту на право
приватної власності на землю.
В обгрунтування скарги заявниця вказувала, що всю необхідну
документацію для безоплатної передачі земельної ділянки вона
подала IНФОРМАЦIЯ_1. Відповідно до ч.2 ст. 118 Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
, суб'єкт оскарження зобов'язаний був прийняти
рішення у місячний термін, проте внаслідок своєї бездіяльності
Київська міська рада заяву не розглянула та не прийняла по ній
відповідного рішення, чим порушила вимоги зазначеної норми
Земельного кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
та її конституційне право на
приватизацію землі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня
2004 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва
від 29 липня 2004 року, скаргу ОСОБА_1 було залишено без розгляду
та роз'яснено право на звернення до суду з позовом на загальних
підставах.
Не погоджуючись із ухваленими по справі судовими рішеннями,
ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою
в порядку визначеному ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року, в якій,
посилаючись на порушення норм процесуального права та
невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи,
просила вказані судові рішення скасувати, а справу направити на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Листом Верховного Суду України від IНФОРМАЦIЯ_2 на підставі
п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
зазначену касаційну скаргу зі
справою було передано до Вищого адміністративного суду України для
вирішення в порядку касаційного провадження.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи, заявниця звернулася до
суду зі скаргою в порядку Глави 31-А Цивільного процесуального
кодексу України 1963 року.
Відповідно до вимог ст. 248-6 вказаного нормативного акту,
суд, встановивши при розгляді скарги наявність спору про право,
який розглядається в порядку позовного провадження, залишає скаргу
без розгляду і роз'яснює заявнику його право на пред'явлення
позову на загальних підставах.
Оскільки в скарзі йде мова про конкретну земельну ділянку,
розташовану за адресою АДРЕСА_2, яку передано конкретній особі у
постійне користування, то на той час, коли діяли правила
Цивільного процесуального кодексу України ( 1501-06 ) (1501-06)
1963 року,
суди дійшли правильного висновку про наявність спору про право та
про неможливість його розгляду за правилами Глави 31-А вказаного
Кодексу.
При встановленні наведених фактів судами не порушено норм
процесуального права.
Доводи касаційної скарги про незаконність ухвал судів першої
та апеляційної інстанцій є безпідставними.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу
Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2004 року та
ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 липня 2004 року -
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя