УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.04.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників
позивача: Хоменка С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Акціонерного товариства відкритого типу
"Крошенський цегельний завод"
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 09.02.2006р.
у справі № 11/62 "НА"
за позовом Акціонерного товариства відкритого типу
"Крошенський цегельний завод"
до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Житомирської області від
12.05.2005 р. позов задоволено. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення від 04.03.2005 р. № 1295/10/1933/23-1.
Стягнуто з Житомирської ОДПI на користь ВАТ "Крошенський цегельний
завод" 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн.
витрат з оплати послуг за інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у
податкового органу не було жодних правових підстав для
застосування до позивача штрафних санкцій спірним податкових
повідомленням-рішення, оскільки на момент здійснення податковим
органом перевірки діяло "Положення про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні", затверджене Постановою НБУ від
15.12.2004 р. № 637, відповідно до якого нецільове використання
грошей, отриманих в банку, не вважалося порушенням норм
регулювання обігу готівки. Крім того, визначення податковим
органом фінансових санкцій на підставі Указу Президента України
від 12.06.1995 р. № 436/95 ( 436/95 ) (436/95)
"Про застосування штрафних
санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" як
податкового зобов'язання суперечить п. 1.2 ст. 1 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 р. № 2181-III,
ст.ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.1991 р. № 1251-ХII.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
09.02.2006 р. вказане рішення змінено, резолютивну частину
викладено у редакції, за якою позов задоволено частково. Визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення від 04.03.2005 р. №
1295/10/1933/23-1 в частині визначення штрафних санкцій як
податкового зобов'язання. В решті позову відмовлено. Стягнуто з
Житомирської ОДПI на користь позивача 42,50 грн. витрат по сплаті
державного мита та 59,00 грн. витрат з оплати послуг за
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Змінюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того,
що у податкового органу були законні підстави для застосування до
позивача штрафу за порушення позивачем вимог п. 2.13 "Положення
про ведення касових операцій в національній валюті в Україні",
затвердженого постановою правління НБУ 19.02.2001 р. № 72, яке
було чинним на час здійснення позивачем операцій з коштами,
отриманими у банку, не за цільовим призначенням.
Позивач подав касаційну скаргу, якою просить скасувати
постанову апеляційного суду та залишити рішення суду першої
інстанції без змін. Посилається на те, що апеляційний суд
застосував "Положення про ведення касових операцій в національній
валюті в Україні", затверджене постановою Правління НБУ від
19.02.2001 р. № 72, яке на момент накладення штрафних санкцій
втратило чинність. Суд залишив поза увагою клопотання позивача від
08.02.2006 р. № 47 про відкладення розгляду справи 09.02.2006 р.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи,
судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
Актом перевірки Житомирської ОДПI від 03.03.2005 р.
№252/23-1/00290682/0110 зафіксовано порушення позивачем вимог п.
2.13 "Положення про ведення касових операцій в національній валюті
в Україні", затвердженого постановою правління НБУ 19.02.2001 р. №
72, яке полягало у використанні коштів у розмірі 5981,98 грн.,
одержаних з банку, не за цільовим призначенням.
На підставі акту перевірки, відповідно до ст.1 Указу
Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення
норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 436/95
( 436/95 ) (436/95)
, на підставі п.п. 3.1 "г" ст. 3 "Порядку направлення
органами державної податкової служби України податкових
повідомлень платникам податків", затвердженого Наказом ДПА України
від 27.05.2003 р. № 247, за виявлене порушення прийнято податкове
повідомлення-рішення від 04.03.2005 р. № 1293/10/10933/23-3 про
застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5981,98 грн.
Як було достовірно встановлено судом апеляційної інстанції,
ВАТ "Крошенський цегельний завод" було допущено порушення вимог п.
2.13 "Положення про ведення касових операцій в національній
валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від
19.02.2001 р. № 72, чинного на момент використання позивачем
грошових коштів, яке полягало в тому, що підприємство 21.08.2004
р. та 06.09.2004 р. одержало в установі банку кошти в сумі 7204,00
грн. з призначенням платежу "на відрядження", однак суму у розмірі
5981,98 грн. використало для повернення безпроцентного кредиту,
наданого працівникам підприємства та для забезпечення
життєдіяльності підприємства, на господарські потреби.
Суд касаційної інстанції знаходить правильним висновок суду
апеляційної інстанції про правомірність застосування до позивача
штрафних санкцій за вищевказане порушення на підставі ст. 1 Указу
Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення
норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 436/95
( 436/95 ) (436/95)
. При цьому, зазначає про правильність застосування
податковим органом та судом апеляційної інстанції п. 2.13
"Положення про ведення касових операцій в національній валюті в
Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р.
№ 72, оскільки вказане положення було чинним на час здійснення
позивачем операцій з грошовими коштами, отриманими у банку, отже
позивач зобов'язаний був виконувати його вимоги, а у зворотному
випадку - нести відповідальність згідно із вимогами Указу
Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення
норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. №436/95
( 436/95 ) (436/95)
, який на час застосування штрафної санкції податковим
органом та на час розгляду даної справи є чинним.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції відхиляє
доводи позивача, зазначені у касаційній скарзі, щодо застосування
судом апеляційної інстанції норми законодавства, яка на момент
накладення штрафу втратила чинність.
Позиція судів попередніх інстанцій про неправомірність
визначення штрафних санкцій за вищевказане порушення як
податкового зобов'язання, є правильною. За порушення вимог
законодавства, яким врегульовано порядок ведення касових операцій
в національній валюті в Україні, не може бути застосована штрафна
санкція шляхом прийняття такої форми акту ненормативного
характеру, як податкове повідомлення-рішення, оскільки останнє
може бути прийнято лише щодо визначення податкових зобов'язань зі
сплати податків і зборів (обов'язкових) платежів, перелік яких
визначений Законом України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а також штрафних санкцій за порушення
податкового законодавства.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної
інстанції норм процесуального права, на які посилається позивач у
касаційній скарзі. Як вбачається з матеріалів справи, в судовому
засіданні 20.12.2005 р. за клопотанням представника позивача судом
апеляційної інстанції оголошувалася перерва до 09.02.2006 р.
Підстав для відкладення апеляційного розгляду справи 09.02.2006 р.
у суду не було, оскільки у судовому засіданні 20.12.2005 р.
представники сторін надали свої пояснення і позивач не був
позбавлений можливості з часу оголошення перерви в судовому
засіданні до його продовження надати докази цільового використання
коштів, що не було зроблено без поважних на те причин.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Акціонерного товариства відкритого типу
"Крошенський цегельний завод" залишити без задоволення, а
постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
09.02.2006 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду Украї ни протягом одного місяця
з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для
провадження за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.I. Степашко