22-а-1537/2007 Про визнання недійсними господарських зобов'язань за усними угодами по проведенню операцій з купівлі - продажу товарів та паливно-мастильних матеріалів на підставі податкових накладних - 30.10.2007 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткінської МДПІ у Сумській області на постанову Господарського суду Сумської області від 07.06.2007 року по справі № АС 10/91-07

за позовом Шосткінської МДПІ у Сумській області

до ТОВ "Нафта", ТОВ "Постачальник-ПТК"

про визнання усних угод недійсними, -

Позивач, Шосткінська МДПІ у Сумській області, звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив суд визнати недійсними господарські зобов'язання по усним угодам між ТОВ "Нафта" та ТОВ "Постачальник - ПТК" по проведенню операцій з купівлі - продажу товарів та паливно-мастильних матеріалів по податковим накладним: № 38 від 25.01.05 р. (бензин А-76 в кількості 11200 літрів на загальну суму 24672,3 грн., в т.ч. ПДВ 4112,05 грн.); № 87 від 21.02.05 р. (бензин А-76 в кількості 55015 літрів, дизпаливо в кількості 14200 літрів на загальну суму 153227,7 грн., в т.ч. ПДВ 25537,95 грн.); № 83 від 21.02.05 р. (масло М10Г2К в кількості 1200 літрів на загальну суму 3300,0 грн., в т.ч. ПДВ 550,0 грн.) та видатковим накладним: № РН-0000011 від 19.01.05 р. (бензин А-76 в кількості 67860 літрів на загальну суму 145148,6 грн., в т.ч. ПДВ 24191,43 грн.); № РН-0000038 від 25.01.05 р. (бензин А-76 в кількості 11200 літрів на загальну суму 24672,3 грн., в т.ч. ПДВ 4112,05 грн.); № РН-0000087 від 21.02.05 р. (бензин А-76 в кількості 55015 літрів, дизпаливо в кількості 14200 літрів на загальну суму 153227,7 грн., в т.ч. ПДВ 25537,95 грн.); № РН-00026-М від 21.02.05 р. (масло МІ0Г2К в кількості 1200 літрів на загальну суму 3300,0 грн., в т.ч. ПДВ 550,0 грн.) з врахуванням рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15.02.06 р. з моменту їх виникнення, як такі, що не відповідають вимогам закону, укладені з порушенням господарської компетенції.

Постановою Господарського суду Сумської області від 07.06.07 р. в задоволенні адміністративного позову Шосткінської МДПІ у Сумській області до ТОВ "Нафта", ТОВ "Постачальник - ПТК" про визнання усних угод недійсними було відмовлено.

Позивач не погодився з постановою суду і звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Господарського суду Сумської області від 07.06.07 р. по справі № АС 10/91-07 та прийняти нову постанову суду. Якого змісту повинна бути нова постанова суду апеляційної інстанції апелянт не визначився.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що при розгляді справи судом були неправильно застосовані та порушені норми матеріального та процесуального права. В скарзі апелянт посилається на норми Господарського кодексу України (436-15) .

Представник Шосткінської МДПІ у Сумській області в судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на обставини, викладені в ній.

Представник ТОВ "Нафта" в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що оскаржувана постанова прийнята з додержанням процесуальних та матеріальних норм права. В судовому засіданні посилався на обставини, викладенні в запереченнях на апеляційну скаргу.

Представник ТОВ "Постачальник - ПТК" в судове засідання не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши судове рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи та пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Нафта" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.04 р. по 30.09.05 р.

В ході цієї перевірки встановлено, що ТОВ "Нафта" (перший відповідач), придбало у ТОВ "Постачальник - ПТК" (другий відповідач) послуги та товарно-матеріальні цінності, про що свідчать податкові та видаткові накладні, додані до матеріалів справи. Розрахунок було здійснено в безготівковій формі протягом березня-червня 2005 р. та загальну суму 471000,0 грн.

Позивачем з метою підтвердження показників податкової звітності ТОВ "Нафта" був направлений запит до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва з проханням провести зустрічну перевірку ТОВ "Постачальник - ПТК" (лист № 1977/8/23-328 від 20.12.05 р.). У відповідь на запит (№ 50/7/23-1141 від 04.01.06 р.) ДПІ у Солом'янському районі м. Києва повідомила, що підприємство ТОВ "Постачальник - ПТК" зареєстровано Солом'янською районною державною адміністрацією в м. Києві 29.09.04 р., взято на облік як платника податків 07.10.04 р. в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва за № 9231, зареєстровано як платник ПДВ 11.10.04 р., про що отримало свідоцтво платника ПДВ № 36101905, індивідуальний податковий номер 331447326581, станом на 27.12.05 р. підприємство звітує, але з дня реєстрації декларує нульові показники в декларації з ПДВ.

Листом № 876/23-319 від 30.08.06 р. Шосткінська МДПІ у Сумській області звернулась до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва з проханням надати необхідні документи для подання позову до господарського суду про визнання усних угод недійсними.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва листом № 9496/7/29-003 від 06.09.06 р. повідомила, що керівником підприємства значиться Радченко Оксана Юріївна, засновникамиОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АА № 842004) прізвище, ім'я, по-батькові посадової особи, що внесла запис про реєстраційну дію значиться Бондаренко Людмила Михайлівна.

Позивач стверджує, що ОСОБА_3 (особа, яка склала податкову накладну) на посаді керівника або головного бухгалтера ТОВ "Постачальник - ПТК" не перебував, довіреності не надавав, витягу з наказу по підприємству ТОВ "Постачальник - ПТК" про трудові відносини з підприємством також не надавав і відповідно ст. 91, ст. 92 ЦК України на час виписки видаткових та податкових накладних не мав правоздатності, не мав права на здійснення господарської діяльності, не міг підписувати будь-які бухгалтерські документи, в тому числі видаткові та податкові накладні, брати на себе будь-які господарські зобов'язання на виконання послуг або відвантажування товару від імені керівництва ТОВ "Постачальник - ПТК"

Також вищевказаним листом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва надіслало на адресу Шосткинської МДПІ у Сумській області копію рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15.02.06 р. по справі № 2-363-1/06 за позовом ДПА у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним статутних документів та свідоцтва платника ПДВ товариства з обмеженою відповідальністю "Постачальник - ПТК".

Позов ДПА у Солом'янському районі м. Києва до ТОВ "Постачальник - ПТК", ОСОБА_2,ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним статут ТОВ "Постачальник - ПТК" з моменту державної реєстрації, тобто з 29.09.04 р., та свідоцтво платника ПДВ № 36101905 з дня внесення в реєстр платників ПДВ, тобто з 11.10.04 р. Рішення суду від 15.02.06 р. не оскаржено, на даний час набрало законної сили.

Таким чином, позивач вважає, що усні угоди використані відповідачами для приховування протизаконних дій їх посадових осіб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги є неправомірними та необґрунтованими, виходячи із наступного.

З 01.01.04 р. набрали чинності Господарський кодекс України (436-15) та Цивільний кодекс України (435-15) . В ст. 4 Господарського кодексу України встанволене розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин, які не є предметом регулювання Господарського кодексу України (436-15) : майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України (435-15) .

Дії осіб спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, у тому числі набуття у однієї сторони та припинення у іншої сторони права власності на предмет угоди (правочину), регулюються Цивільним кодексом України (435-15) . Визначення правочину, надане у ст. 202 Цивільного кодексу України, та визначення господарського зобов'язання, надане у ст. 173 Господарського кодексу України, є різними за своїм правовим змістом. В ст. 173 Господарського кодексу України, крім визначення господарського зобов'язання, також в п. 2 визначені основні види господарських зобов'язань, які поділені на майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

В ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) .

Вимоги щодо недійсності правочинів (угод) передбачені ст. 215 Цивільного кодексу України. В п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою, третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Таким чином, саме ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину та передбачає, що зміст правочину не може суперечити вимогам ЦК (435-15) , іншим нормативним актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вичинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

В п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) а в п.3 цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 01.01.04 р. правові підстави визнання недійсним правочину (угоди) регулюються чинним Цивільним кодексом України (435-15) , та саме недодержання загальних вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину, можуть бути підставою для звернення особи з вимогою про визнання правочину (угоди) недійсною та за наявності доведення позивачем такої обставини такі правочини (угоди) можуть бути визнані судом недійсними.

Однією з підстав для звернення з даним позовом позивач вказує на те, що особа, яка підписувала від імені підприємства другого відповідача документи по операціям з першим відповідачем на час їх оформлення не мала правоздатності, посилаючись при цьому на положення ст. 91 та ст. 92 ЦК України.

Проте слід відмітити, що вказані норми встановлюють цивільну правоздатність та дієздатність юридичної особи, що не є тотожнім поняттям цивільній правоздатності фізичної особи, що встановлена ст. 25 ЦК України.

Позивач ні в позові, ні в подальших документах не вказує хто обмежив або припинив правоздатність особи (слід розуміти - фізичної особи), яка діяла від імені підприємства другого відповідача, з чим або з якою подією це припинення пов'язане.

Крім того, позивач не надав ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказі виключення другого відповідач з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Навпаки, з довідки Єдиного державного реєстру вбачається, що другий відповідач ТОВ "Постачальник - ПТК" має цивільну правоздатність, яка відповідно до діючого законодавства припиняється лише після виключення підприємства з ЕДРПОУ, а не з моменту набрання чинності рішення суду про ліквідацію підприємства.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішується питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави.

Покупець (перший відповідач) не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей, наданих останнім.

Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не спричиняє недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру. Сама по собі угода на поставку товарів (робіт, послуг) не є такою, що суперечить інтересам держави.

В матеріалах справи маються податкові накладні, видані другим відповідачем, з приводу оформлення яких у позивача зауважень не виникало.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що наявність умислу спричинити шкоду державі не може бути підтверджена лише рішенням суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладанні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта. Інших доказів наявності умислу уникнути сплати податку позивачем не надано, тому наявність такого умислу належним чином не доведена, а тому у позивача відсутні підстави вимагати визнати недійсними господарські зобов'язання по усним угодам, укладеним та виконаним відповідачами.