ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого
Цуркана М.I.
Суддів:
Амєліна С.Є.
Кобилянського М.Г.
Гуріна М.I.
Ліпського Д.В.
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну
справу за скаргою ОСОБА_1 на дії Управління Пенсійного фонду (УПФ)
України в м. Дзержинську Донецької області, яка переглядається за
касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької
області від 17 червня 2004 року
у с т а н о в и л а :
У грудні 2003 року ОСОБА_1 оскаржив до суду відмову УПФ
України в м. Дзержинську перерахувати пенсію у зв'язку з
підвищенням заробітної плати відповідним категоріям працівників
прокуратури.
Зазначав, що з жовтня 1999 року отримує пенсію призначену на
підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
,
у розмірі 50 відсотків заробітку.
Оскільки перерахунок пенсій здійснюється при підвищенні
заробітку в цілому (статті 97 - 99 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
), постановою Кабінету Міністрів України
№2288 від 13 грудня 1999 ( 2288-99-п ) (2288-99-п)
року збільшені заробітки
працівників прокуратури - то вважає, що відмова УПФ
перераховувати пенсію на підставі наданих довідок про заробіток
відповідних категорій працівників є незаконним.
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 31
березня 2004 року скаргу задоволено. На УПФ покладено обов'язок
провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно з постановою
Кабінету Міністрів України № 2288 від 13 грудня 1999
( 2288-99-п ) (2288-99-п)
року "Про впорядкування умов оплати
праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого
самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури,
судів та інших органів".
Новим рішенням апеляційного суду Донецької області від 17
червня 2004 року в задоволені позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на
неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального
права, просить рішення останнього скасувати, а позов задовольнити.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги,
матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що з листопада 1999 року ОСОБА_1 отримує
пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст. 50-1 Закону
України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
(у редакції чинній на час
призначення пенсії).
Зазначеною та іншими правовими нормами Закону не
передбачалась можливість перерахунку пенсії за вислугу років крім
як підвищення у зв'язку з індексацією грошових доходів населення
відповідно до правил статті 97 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
та інших актів законодавства України.
Законом України від 12.07. 2001 року №2663 -III стаття 50-1
Закону "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
змінена.
За змістом її частини17 призначені працівникам прокуратури
пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати
відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, а згідно
частини 18 положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів
з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим
Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за
інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у
науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію,
за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею.
Як вбачається зі змісту частин 1, 4 статті 50-1 Закону,
обов'язковою умовою призначення прокурорам і слідчим пенсії за
вислугу років зі стажем роботи не менше 20 років незалежно від
віку та працівникам, які не мають вислуги 20 років, після
досягнення чоловіками 55 років, а жінками - 50 років є стаж
роботи на посадах прокурорів, слідчих прокуратури не менше 10
років.
Оскільки заявник в органах прокуратури працював 9 років 5
місяців 4 дні, то у нього відсутній стаж роботи передбачений
статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
, тобто
у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення
скарги, а застосування до виниклих правовідносин Законів України
"Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
, "Про державну службу" є
помилковим, оскільки наведені акти законодавства не регулюють
питання перерахунку пенсій призначених прокурорським працівникам
за правилами спеціального закону, як не передбачена така
можливість і постановою Кабінету Міністрів України № 2288
( 2288-99-п ) (2288-99-п)
від 13 грудня 1999 ( 2288-99-п ) (2288-99-п)
року.
Скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши у
задоволенні скарги, апеляційний суд виправив помилку, а його
висновки доводами касаційної скарги не спростовуються, оскільки
останні грунтуються на помилковому трактуванні норм матеріального
права.
Зокрема, заявником безпідставно ототожнюються загальний
20-річний стаж (до якого зараховується час роботи на прокурорських
посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у
військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури,
слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів
внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України,
посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною
освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури
України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних
посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо
працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім
повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина
строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково
оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення
нею трьох років) із спеціальним 10- річним стажем роботи на
посадах прокурорів і слідчих прокуратури.
Посилання у касаційній скарзі на порушення конституційних
прав заявника непереконливі, оскільки визнаний за ним обсяг прав,
у тому числі на розмір призначеної пенсії, змінами законодавства
не обмежено.
За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного
судочинства ( 2747-15 ) (2747-15)
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, якщо суд не допустив
порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні
оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції
відхиляє касаційну скаргу, а судове рішення залишає без змін.
Керуючись наведеним, статтями 223, 230 Кодексу
адміністративного судочинства ( 2747-15 ) (2747-15)
України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
апеляційного суду Донецької області від 17 червня 2004 року, - без
змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім як з
підстав, у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239
Кодексу адміністративного судочинства ( 2747-15 ) (2747-15)
України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий М.I. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
М.Г. Кобилянський
М.I. Гурін
Д.В. Ліпський