ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
суддів: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Леонтович
К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши в попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою Жовтоводської об'єднаної державної податкової інспекції на
рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15
березня 2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 06 червня 2005 року, у справі № 17/8 за
позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фим" до
Жовтоводської ОДПI та Державної податкової адміністрації у
Дніпропетровській області, про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень та рішення про продовження терміну розгляду
скарги, -
ВСТАНОВИЛА:
ТОВ "Фим" звернулось до суду з позовом про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень від 02 вересня 2004 року
№0000092301/0, від 04 листопада 2004 року №0000092301/1, прийнятих
Жовтоводською ОДПI про застосування до ТОВ "Фим" штрафних санкцій
(пені) у розмірі 55502,7 гривень за порушення термінів розрахунків
у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15
березня 2005 року, яке залишене без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 червня
2005 року, позов задоволено.
В касаційній скарзі Жовтоводська ОДПI просить скасувати
зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, посилаючись на
те, що судами порушено норми матеріального права.
В запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Фим" просить залишити
судові рішення без змін, вважаючи їх законними і обгрунтованими.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального
права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Перевіркою відповідача встановлено порушення позивачем статті
2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
. Порушення полягає в тому, що на момент
перевірки у підприємства по укладеному контракту не здійснено
митне оформлення товару. Вантажні митні декларації типу IМ-40
підприємством не оформлені, а існують лише супровідні документи на
товар з відтиском штампа "Під митним контролем". Прострочення
позивачем законодавчо встановленого терміну (90 днів) ввезення
товарів на митну територію України склало 38 днів. У зв'язку з чим
на підставі статті 4 вищезазначеного Закону підприємству
нарахована пеня. На підставі Акту перевірки винесено податкові
повідомлення-рішення № 0000092301/0 від 02.09.2004р. та
0000092301/1 від 04.11.2004р. на суму податкового зобов'язання (за
штрафними (фінансовими) санкціями) - 55 502,27 гривень.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Фим" на
своїй території має ліцензійний митний склад, що підтверджується
копією ліцензії №11300/003СС-00729 на право відкриття та
експлуатації митного ліцензійного складу на території України від
18 березня 2002 року, що видана Державною митною службою України.
Позивачем після оформлення вантажних митних декларацій типу IМ-74
імпортовані товари за вищезазначеними контрактами зберігалися на
даному ліцензійному складі, а відповідно - на митній території
України, за межами митного кордону України.
Відповідно до статті 1 Закону України від "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
Iмпорт (імпорт
товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в не-грошовій формі)
українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в
іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням
або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи
купівлю товарів, призначених для власного споживання установами і
організаціями України, розташованими за її межами.
Згідно статті 212 Митного Кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
митний
склад - митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної
території України товари зберігаються під митним контролем без
справляння податків і зборів і без застосування до них заходів
нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання.
Згідно статті 214 Митного Кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
, строк
зберігання товарів, ввезених із-за меж митної території України, в
режимі митного складу не може перевищувати трьох років з дати
поміщення цих товарів у зазначений режим. Товари, ввезені із-за
меж митної території України, що зберігаються у режимі митного
складу, до закінчення строків зберігання, встановлених частинами
першою та другою цієї статті, повинні бути задекларовані власником
або уповноваженою ним особою до іншого митного режиму.
Згідно листа управління НБУ у Дніпропетровській області від
12 жовтня 2001 року № 1310/5509, датою здійснення поставки має
вважатися дата виконання нерезидентом зобов'язань щодо поставки,
покладених на нього за договором. Для підтвердження цієї дати
клієнт подає будь-який документ, який підтверджує повне виконання
нерезидентом зобов'язань щодо поставки продукції транспортну
накладну, коносамент тощо.
Судами встановлено, що згідно залучених позивачем до
матеріалів справи транспортних накладних, коносаментів, інвойсів
поставка товарів за контрактами на митну територію України
здійснена протягом менш ніж 90 днів з моменту перерахування коштів
на користь нерезидента. Позивач, отримавши товар, в межах
встановлених строків здійснював необхідне митне оформлення
здійсненої поставки. В листі № 4074 від 10 вересня 2004 року АКБ
"ТАС - Комерцбанк" підтвердив відсутність порушень валютного
законодавства з боку ТОВ "Фим".
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками
судів попередніх інстанцій про те, що є правомірним визнання
знаходження на митному ліцензійному складі як підтвердження факту
імпорту товарів на митній території України товарів в трактуванні
режиму "Митний склад", що протирічить висновкам відповідача, на
підставі яких нарахована пеня.
Згідно ч.1 ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому
може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального
права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не
спростовують та не дають підстав вважати, що судами попередніх
інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм
матеріального чи процесуального права.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм
матеріального і процесуального права.
Згідно ч.1 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Жовтоводської об'єднаної державної
податкової інспекції відхилити, а рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 15 березня 2005 року та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 червня
2005 року залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді