У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.04.2007
№ К-7456/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Бившевої Л.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
представники сторін в судове засідання не з'явились, про час
і місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на
рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2004 та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
11.01.2005 по справі № 5/447-3/39
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Науково-виробнича фірма "Пантеон"
до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.
Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень від 05.02.2004 № 1962/10/23-2/22348502 та
№1961/10/23-2/22348502
Рішенням Господарського суду Львівської області від
17.06.2004, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 11.01.2005 по справі № 5/447-3/39 - позов
задоволено повністю.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, Відповідач (далі -
ДПI) подав касаційну скаргу, обгрунтовуючи відхиленням ціни
придбання від справедливої ринкової ціни, мотивуючи листом від
19.01.2004 № 19-09/4 Львівської торгово-промислової палати для
розрахунку визначення справедливої ринкової ціни феронікелю взято
до уваги найбільший процентний вміст нікелю в сплаві. I враховуючи
все зазначене в скарзі ДПI просить скасувати на рішення
Господарського суду Львівської області від 17.06.2004 та постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2005 по
справі № 5/447-3/39.
Позивач (далі - СТОВ) заперечення на касаційну скаргу не
надав.
Досліджуючи позовні вимоги, судами першої та апеляційної
інстанції встановлені фактичні обставини справи про те, що ДПI
проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання
вимог податкового законодавства Позивача за період з 01.00.2000 по
01.07.2003, про що складено Акт від 02.02.2004
№15/23-239/22348502, в якому зазначено про порушення п.1.20 ст. 1
та п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(завищено валові витрати за I квартал
2003 року на суму 1 620 529,37 грн. та в порушення пп. 7.4.1, пп.
7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(завищено податковий кредит в лютому 2003 року на
суму 281 150,59 грн., в березні 2003 року - на суму 42 955,27 грн.
В акті перевірки зазначено про відхилення ціни придбання
феронікелю від справедливої ринкової ціни феронікелю цих же марок
і встановлено ДПI різницю: за лютий 2003 року на 1 405 752,98
грн., а за березень 2003 року - на 214 776,39 грн. А оскільки
Позивач не представив документів щодо обгрунтованості ціни згідно
договору № 3 від 07.02.2003 рівню звичайної ціни, тобто відсутні
окремі документи обліку, які необхідні для визначення сум
податкових зобов'язань, тому ДПI було застосовано непрямий метод
визначення податкового зобов'язання. I керуючись п.п.17.1.3 п.
17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
прийнято податкове
повідомлення-рішення від 05.02.2004 № 1962/10/23-2/22348502 та №
1961/10/23-2/22348502, яким визначено податкове зобов'язання по
сплаті ПДВ в сумі 486 158,80 грн., з яких 324 105,86 грн. -
основний платіж, 162 052,94 грн. - штрафні (фінансові) санкції та
923625,74 грн. податку на прибуток, з яких 486 118,81 грн. -
основний платіж, 437 506,93 грн. штрафні (фінансові) санкції.
При цьому судами встановлено, що між Позивачем та ПП
"Н.Синтез" укладено договір купівлі-продажу № 3 від 07.02.2003 та
додатки до договору, згідно з якими Позивач придбав товар
(феронікель) та оправку прошивного стану, визначених у
специфікації, яка є додатком до даного договору і є його
невід'ємною частиною, на загальну суму 15 038 084,40 грн. у тому
числі ПДВ 2 506 347,40 грн. про що свідчать податкові накладні №
10 від 10.02.2003, № 17 від 12.02.2003, № 48 від 25.03.2003, № 49
від 25.03.2003, № 53 і № 54 від 27.03.2003, № 59 від 31.03.2003.
Задовольняючи позов, Господарський суд виходив з того, що
надані докази (договір, податкові накладні, вантажні митні
декларації) підтвердили правомірність декларування Позивачем
податкового кредиту в сумі 1 661 502 грн. у податковій декларації
з ПДВ за лютий 2003 року разом з розрахунком експортного
відшкодування за лютий 2003 року та в податковій декларації за
березень 2003 року - податкового кредиту в сумі 1 262 128 грн. на
підставі вищевказаних податкових накладних відповідно до п.п.7.4.5
п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Також суд першої інстанції обгрунтовуючи свою
позицію зазначив, що в ході документальної перевірки Позивача
проведено зустрічну перевірку ПП "Н.Синтез", за результатами якої
за лютий 2003 року та березень 2003 року порушень з боку
контрагента не встановлено. Відповідно суд, пославшись на Закон
України "Про ціни та ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
щодо правомірного
встановлення Позивачем вільних цін за договором, визнав
безпідставним винесення податкових повідомлень-рішень.
При прийнятті постанови, суд апеляційної інстанції, підтримав
позицію суду першої інстанції повністю. I зазначив, що
застосування ДПI непрямого методу визначення податкового
зобов'язання є невірним, оскільки при здійсненні перевірки були
представлені всі первинні документи бухгалтерського та податкового
обліку.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
В силу пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
- податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу
валових витрат, виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно пп.
7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону - датою виникнення права платника
на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в
оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку
(товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних
дебетних карток або комерційних чеків, або дата отримання
податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником
податку товарів (робіт, послуг).
Враховуючи наведені норми податкового законодавства, суд
касаційної інстанції погоджується із обгрунтуванням висновків
судів про те, що Позивач правомірно задекларував податковий кредит
на підставі податкових накладних, які самим Законом визначені як
підстава для визначення такого кредиту.
А відповідно до ст. 7 Закону України від 03.12.1992 № 507
"Про ціни та ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
(зі змінами) - вільні ціни
та тарифи встановлюються на всі види продукції, робіт і послуг, за
винятком тих по яких здійснюється державне регулювання. Суд
касаційної інстанції погоджується із мотивами застосування
зазначеної норми права, оскільки судами встановлено, що ціни на
феронікель не підлягають державному регулюванню, а тому є вільними
і зазначене є вірним. Тому відповідно до вимог ст. ст. 189, 190
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
- вільні ціни
визначаються на всі види продукції (робіт), за винятком тих, на
які встановлено державні ціни. Вільні ціни встановлюються
суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у
внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта
господарювання.
Відповідно суд касаційної інстанції погоджується із
обгрунтуванням рішень судів попередніх інстанцій зазначеними
нормами Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки висновки ДПI про завищення ціни судами
вірно визнані як такі, що суперечать положенням Закону України
"Про ціни та ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
, а таму оспорювані
податкові повідомлення-рішення визнані недійсними правомірно.
Щодо помилкового застосування непрямих методів визначення
податкового зобов'язання суди вірно послались на п.п.4.3.4 п.4.3
ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, де дано вичерпний перелік підстав для застосування
непрямих методів визначення податкового зобов'язання. I
застосування непрямого методу для визначення податкових
зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим
пунктом, не дозволяється.
Тому посилаючись на норми Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, Закону України "Про ціни та
ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
та Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, суди обгрунтовано визначились з
висновком про правомірність вимог Позивача, оскільки у ДПI не було
правових підстав для застосування непрямого методу визначення
податкового зобов'язання. Відповідно аналізуючи наведені норми
Законів, які спростовують доводи касаційної скарги стосовно
неправильного застосування норм матеріального права, встановлено,
що суди першої та апеляційної інстанцій правильно дослідили
обставини справи та винесли рішення та постанову з дотриманням
норм матеріального і процесуального права, які не підлягають
скасуванню.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221,
223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Франківському районі м. Львова залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2004
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
11.01.2005 по справі № 5/447-3/39 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді Л.I. Бившева
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров