22а-453/2007 Про визнання недійсним договору поставки - 25.10.2007 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою ДПІ у Галицькому районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 28 березня 2007р. у справі за позовом ДПІ у Галицькому районі м. Львова до ДП "Львівська зерноторгова компанія", ПП "Тім Сервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.08.2005р.,-

Постановою Господарського суду Львівської області від 28.03.2007р. відмовлено в задоволенні позовних вимог ДПІ у Галицькому районі м. Львова до ДП"Львівської зерноторгової компанії" та ПП"Тім Сервіс" про визнання недійсним договору поставки олії соняшникової в період з 10.08.2005р. по 31.03.2006р. на загальну суму 526 171,44 грн., та застосування наслідків в порядку ст.ст. 207, 208 ГК України, оскільки позивачем не доведено, що спірна угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків за даною угодою.

В апеляційній скарзі позивач просить постанову суду скасувати і позов задоволити з підстав неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення вимог норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що суд при винесенні рішення не з’ясував питання щодо реєстрації ПП "Тім Сервіс" в Єдиному державному реєстрі на час вирішення спору. У випадку виключення з нього це є підставою для закриття провадження по справі щодо цієї сторони згідно вимог ст. 157 КАСУ.

При цьому скаржник покликається на те, що рішенням Вишгородського райсуду від 26.04.2006р. в справі за №1\2-1106 скасовано державну реєстрацію ПП"Тім Сервіс" та визнано недійсним Статут ПП і свідоцтво платника ПДВ з часу їх державної реєстрації. Правовими наслідками цього є те, що дане підприємство не мало статуса платника ПДВ та позбавляло його права на видачу податкових накладних. У відповідності до вимог ст.ст. 207, 208 ГК України наявні всі підстави для визнання спірної угоди недійсною.

У запереченнях на апеляційну скаргу ДП "Львівська зерноторгова компанія" просить в її задоволенні відмовити мотивуючи тим, що позивачем не доведено, а судом не встановлено,в чому полягала завідома суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди.При цьому зазначає, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент його виконання та вирішення спору сторони за договором зареєстровані органами державної реєстрації та перебувають на обліку в державних податкових інспекціях за місцем знаходження юридичної адреси.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду встановила, що між ДП"Львівська зерноторгова компанія" та ПП "Тім Сервіс" укладено договір поставки олії соняшникової в період з 10.08.2005р. по 31.03.2006р. на загальну суму 526 171,44 грн.

Виконання сторонами договору підтверджується накладною, податковими накладними (а.с. 76-78, 79). За змістом листа ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 04.12.2006р. вбачається, що ПП "Тім Сервіс", як платник податку подавав інформацію по деклараціях з ПДВ за серпень 2005р. та березень 2006р.\а.с. 29\.

Сторони за спірним договором на час його укладення були зареєстровані органами державної реєстрації і перебували на обліку в державних податкових інспекціях за місцем знаходження юридичної адреси як платники податків та одержали свідоцтво на додану вартість, що свідчить про укладення договору правоздатними юридичними особами. За наявними доказами вбачається, що умови договору сторонами виконані.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що оподаткування певної операції є наслідком цивільних правовідносин, за які настає відповідальність, передбачена чинним законодавством, і порушення порядку сплати податків одного із контрагентів за угодою не може впливати, в даному випадку, на вирішення питання щодо недійсності спірного договору. Податковим органом не спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій ПП "Тім Сервіс" зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, у нього було свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

За таких обставин, не передбачена діючим податковим законодавством відповідальність покупця (в даному випадку – ДП "Львівська зерноторгова компанія") за несплату податків контрагентами угод, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої. Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не пов’язує право на віднесення до податкового кредиту, сплачених сум ПДВ в ціні товару, окрім тих підстав, які викладені у змісті цього закону, і додаткових підстав не передбачає, в тому числі і щодо визнання в наступному недійсними державну реєстрацію, реєстрацію платником ПДВ.

Покликання скаржника на рішення Вишгородського райсуду Київської області від 26.04.2006р. в справі за № 1\2-1106, яким скасовано державну реєстрацію ПП"Тім сервіс" та визнано недійсним Статут ПП і свідоцтво платника ПДВ з часу їх державної реєстрації, не може бути підставою для визнання угоди недійсною, оскільки позивачем не доведено наявність умислу у сторін при укладенні та виконанні спірної угоди завідомо суперечливої інтересам держави і суспільства. Чинним, на момент розгляду справи, Законом "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" (755-15) було встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст. 18 Закону).

Ч.1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В ч.1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до вищезазначеної норми є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків за даною угодою. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали чи повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладається, суперечність її інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Пленум Верховного Суду України в п. 6 Постанови № 3 від 28.04.1978р. "Про судову практику в справах про визнання угоди недійсною" (v0003700-78) роз’яснив, що до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою тощо. Умисел юридичної особи - сторони у договорі визначається умислом посадової особи, яка підписала (уклала) угоду від імені такої юридичної особи і яка мала такі повноваження на момент її підписання.

Умисел фізичної особи може бути доведено рішенням суду, або доказами про вчинення нею дій, скерованих на досягнення мети, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства.

Крім того, п.7.3 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" від 25.07.2002р. № 1056 (v1056600-02) зазначено, що доказами спрямованості угод на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, визнання недійсними в установленому чинним законодавством установчих (статутних) документів, неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності тощо.

Із змісту спірного договору не вбачається про наявність у контрагентів, або хоча б в одного, мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а саме – умов щодо порушення порядку сплати податку на додану вартість, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відсутності доказів наявності мети та умислу,завідомо суперечного інтересам держави і суспільства.

Оскільки доказів на визнання угоди недійсною з підстав,передбачених в зазначеній нормі Закону,позивачем не надано і судом не встановлено, а тому підстав для визнання спірного договору недійсним немає.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування постанови суду в цій частині є безпідставними.

З протоколу судового засіданння \а.с. 88 \ вбачається, що оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції без виходу в нарадчу кімнату, тому при таких обставинах така підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що оскільки у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, тому колегія суддів, згідно ст. 202 КАС України, має право скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. 160 ч.3, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова - задовольнити частково.

Постанову господарського суду Львівської області від 28 березня 2007р. у справі за позовом ДПІ у Галицькому районі м. Львова до ДП "Львівська зерноторгова компанія", ПП "Тім Сервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.08.2005р.- скасувати та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити.