Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого

Цуркана М.I.

Суддів:

Амєліна С.Є.

Гуріна М.I.

Ліпського Д.В.

Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання Полинько Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ (УМВС) України в Сумській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення сум та моральної шкоди, яка переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_1. на постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 6 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 13 лютого 2007 року

у с т а н о в и л а :

У січні 2006 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до УМВС України в Сумській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, нарахування та виплату грошового забезпечення, пенсії, надбавки на утримання непрацездатних членів сім'ї, стягнення компенсації за не отриманий формений одяг, відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що з 17 грудня 1992 року по 12 серпня 2005 року проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом УМВС України в Сумській області № 94 о\с від 12.08.2005 року звільнений з органів внутрішніх справ за станом здоров'я.

Вказував на те, що перед звільненням  був залишений в розпорядженні УМВС України в Сумській області понад встановлені строки, а рапорт поданий ним на ім'я начальника Охтирського МРВ УМВС України в Сумській області від 07.06.2005 р. про звільнення складений під психологічним тиском.

Посилаючись не зазначене та недотримання відповідачем вимог законодавства щодо нарахування грошового утримання і пенсійного забезпечення просив:

- скасувати наказ УМВС України в Сумській області № 94 о\с від 12.08.2005 р. в частині рішення про його звільнення;

- поновити  на посаді начальника відділення державної служби боротьби з економічною злочинністю Охтирського МРВ УМВС України в Сумській області з 12.08.2005 р.;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 13 707,45 грн.;

- зобов"язати відповідача перерахувати  вислугу років в пільговому обчисленні, починаючи з 11.06.2005 р. в зв"язку із закінченням терміну перебування у розпорядженні начальника УМВС України в Сумській області, до моменту поновлення на службі;

- нарахувати та сплатити щомісячну доплату в розмірі 25 % суми пенсії з 01.12.1999 р. по день  звільнення;

- провести перерахунок розміру заробітної плати з урахуванням 25 % пенсійної надбавки працюючим пенсіонерам за період з 01.12.1999 р. по 12.08.2005 р. та здійснити перерахунок сплаченої при звільненні вихідної допомоги та пенсії з урахуванням цієї надбавки;

- зобов"язати відповідача  здійснювати виплату надбавки на утримання непрацездатних членів сім"ї;

- стягнути  2 207,58 грн. грошової компенсації за не отриманий  формений одяг та  10 000 грн. моральної  шкоди.

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 6 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 13 лютого 2007 року, в задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1., з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1. з 17 грудня 1992 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом УМВС України в Сумській області від 27.05.2005 р. № 63 о\с  його, начальника відділення державної служби боротьби з економічною злочинністю Охтирського МРВ УМВС України в Сумській області, залишено в розпорядженні УМВС України в Сумській області.

7 червня 2005 року позивач подав на ім'я начальника УМВС України в Сумській області рапорт про звільнення у зв'язку із наявністю вислуги років для призначення пенсії та погіршенням стану здоров'я.

Наказом УМВС України в Сумській області № 94 о\с від 12 серпня 2005 року на підставі п. "в" статті 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, ОСОБА_1. звільнено з органів внутрішніх справ, через обмежений стан здоров'я.

Також  встановлено, що згідно рапорту ОСОБА_1. від 09.06.2005 р. він на підставі наказу начальника Охтирського МРВ УМВС України від 21.06.2005 р. № 128  перебував у відпустці тривалістю 46 діб з 09.06.2005 р.

В процесі  відпустки, на підставі направлення відділу по роботі з персоналом УМВС України в Сумській області, виданого за заявою позивача, останній з 11.07.2005 р. по 22.07.2005 р. проходив обстеження в поліклініці УМВС України в Сумській області, а з 06.08.2005 р. по 11.08.2005 р.  перебував на лікарняному.

Оскільки підпунктом "в" пункту 40  Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що при здійсненні організаційно - штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб, а  до цього строку не зараховуються періоди перебування у відпустках (крім відпусток по вагітності, пологах і догляду за дитиною), на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах, то суди дійшли обгрунтованого висновку, що у випадку з позивачем строк перебування у розпорядженні органу внутрішніх справ не порушено і підстави для його поновлення на службі відсутні.

Відповідно до підпункту "а" пункту 3 Указу Президента України № 926 від 04.10.1996 (926/96) р. керівникам органів внутрішніх справ надано право у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, установлювати особам начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, - щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ"   (2262-12) та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 (393-92-п) "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" при обчисленні пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби, розмір яких визначається (за вибором тих, хто звернувся за пенсією) за 24 останні календарні місяці служби підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарні місяці служби підряд протягом усієї служби перед зверненням за пенсією.

Зазначеними нормами  визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців та прирівняних до них осіб складається із основних видів (окладу за штатною посадою, окладу за військове або спеціальне звання та процентної надбавки за вислугу років) і додаткових, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

При призначенні пенсії основні види грошового забезпечення враховуються в установленому розмірі за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, а додаткові види грошового забезпечення - середньомісячної їх суми за 24 або 60 календарних місяців.

Встановивши, що надбавка пер едбачена підпунктом "а" пункту 3 Указу Президента України № 926 від 04.10.1996 (926/96) р. позивачу не встановлювалась і не виплачувалась, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для її врахування при обчисленні розміру пенсії.

Оскільки  Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" (1459-14) від 17.02.2000 р. призупинено дію частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) щодо одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна, то відмова у позові про стягнення грошової компенсації за формений одяг є обгрунтованою.

Наведені висновки судів доводами касаційної скарги не спростовуються.

Щодо позову в частині стягнення надбавки, як непрацюючому пенсіонеру, то відмовляючи у задоволенні вимог суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що неповнолітня  дочка позивача з ним не проживає, а  син  є повнолітнім.

Однак з такими висновками погодитись не можливо.

Згідно з підпунктом "а" частини 1 статті 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) до пенсії за вислугу років, що призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (у тому числі до обчисленої в мінімальному розмірі), нараховується надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30), - на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі соціальної пенсії, встановленої Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) для відповідної категорії непрацездатних.

За змістом статті 30 Закону, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Непрацездатними членами сім"ї вважаються діти, які  не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів органів внутрішніх справ), стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23-річного віку.

Оскільки закон не пов"язує виплату надбавки з місцем проживання утриманця, то висновок про відмову у позові з цих підстав є помилковим і таким, що  не відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо законності та обгрунтованості.

Для усунення виявленого порушення та з"ясування наявності законних підстав для нарахування  надбавки -  рішення судів у зазначеній частині підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 6 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 13 лютого 2007 року в частині відмови у задоволені позову про стягнення надбавки до пенсії скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення  судів залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними статтями  237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) України (2747-15) .