ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
суддів: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Леонтович
К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши в попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою управління Пенсійного фонду України в Уманському районі
Черкаської області на постанову господарського суду Черкаської
області від 07 лютого 2006 року та ухвалу Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 05 травня 2006 року, у справі
№ 15/5226а за позовом відкритого акціонерного товариства
"Старобабанський гранкар'єр" до УПФУ в Уманському районі
Черкаської області, про скасування рішень та зобов'язання вчинити
дії, -
ВСТАНОВИЛА:
ВАТ "Старобабанський гранкар'єр" звернулось до суду з позовом
до УПФУ в Уманському районі Черкаської області, в якому просило
скасувати повідомлення № 02/250 від 04.02.2002 р., від 09.12.2003
р. без номера, винесене
на суму 1499,14 грн. з додатками - розрахунками про фактичні
витрати на виплату і доставку пенсій, № 407 від 09.12.2004 року з
додатком - розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку
пенсій, розрахунком фактичних витрат на виплату і доставку
пільгових пенсій № 03/147 від 14.01.2005 року та
розрахунком фактичних витрат на виплату і доставку пільгових
пенсій № 4658/04 від 08.09.2005 р. та розрахунком фактичних витрат
на виплату і доставку пільгових пенсій № 04/2258 від 26.09.2005
р.; скасувати рішення про донарахування штрафних санкцій №
63 від 12.08.2005 р. на суму 1217,67 грн., № 96 від 05.08.2003
р., № 109 від 08.08.2003 р., № 164 від 08.10.2003 р., № 73 від
15.12.2004 р.; зобов'язати відповідача провести перерахунок
фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій з
врахуванням того, що виплачені пільгові пенсії громадянам
ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6.,
ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12.,
ОСОБА_13.,
ОСОБА_14., ОСОБА_15., ОСОБА_16. не підлягають
відшкодуванню з ВАТ "Старобабанський гранкар'єр".
Постановою господарського суду Черкаської області від 07
лютого 2006 року, яка залишена без змін ухвалою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 05 травня 2006
року, позовні вимоги задоволені частково: скасовано рішення УПФУ
про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків
сплати узгодженого зобов'язання № 96 від 05.08.2003 р. на суму
9738,71 грн., № 109 від 08.08.2003 р. на суму 11667,08 грн., № 164
від 08.10.2003 р. на суму 22912,36 грн., судових витрат, у решті
позову відмовлено.
В касаційній скарзі УПФУ в Уманському районі Черкаської
області просить змінити судові рішення в частині скасування рішень
відповідача №№ 96, 109, 164, посилаючись на те, що судами порушено
норми матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального
права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.08.2003 р.,
08.08.2003 р. та 08.10.2003 р. начальником УПФУ були прийняті
рішення IНФОРМАЦIЯ_1 про застосування штрафних санкцій на підставі
п.п. 17.1.7. п. 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, який був спеціальним
законом по 31.12.2003 р., за порушення граничних строків сплати
узгоджених зобов'язання відповідно у розмірах 9738,71 грн.,
11667,08 грн. та 22 912,36 грн.
У вищевказаних рішеннях зазначено, що вони прийняті
відповідно до Iнструкції про порядок обчислення і сплати
підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також
обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої
Постановою Правління Пенсійного Фонду України 19.10.2001 р. № 16-6
( z0998-01 ) (z0998-01)
.
Відповідно до п.п. 17.1.7. п. 17.1. статті 17 Закону "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та п.п. 12.3.7 п.
12.3 розділу 12 Iнструкції про порядок обчислення і сплати
підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також
обліку їх надходження до Пенсійного фонду України (в редакції, що
діяла на момент винесення відповідачем спірних рішень), якщо
платник збору не сплачує узгоджену суму зобов'язання протягом
граничних строків, визначених законодавством, то такий платник
зобов'язаний сплатити штраф. Частина 2 підпункту 12.3.8.
Iнструкції визначає, що штраф застосовується після сплати збору і
при цьому складається окреме рішення за встановленою формою згідно
з додатком 20.
Згідно з п. 12.5. розділу 12 Iнструкції факт порушень
законодавства щодо сплати збору посадова особа органу ПФУ повинна
оформити актом документальної перевірки, у якому чітко
викладається зміст порушення з обгрунтуванням порушених норм
законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті. На
підставі п. 12.6. Iнструкції за наслідками розгляду матеріалів
перевірки не пізніше 10 днів від дня складання акту перевірки
керівник відділу (управління) ПФУ або його заступник приймає за
встановленою формою у двох примірниках рішення про застосування
штрафних санкцій за порушення чинного законодавства.
Судами встановлено, що оспорювані рішення №№ 96, 109, 164
відповідач прийняв без проведення перевірки платника щодо несплати
збору, а також без складання відповідного акту. Крім того, рішення
№№ 96, 109, 164 складені з порушенням встановленої форми - додатку
№ 20 до Iнструкції, яка діяла на момент винесення спірних рішень.
Згідно цієї форми рішення про застосування штрафних санкцій за
порушення граничних строків сплати узгодженого зобов'язання
повинно містити в собі відомості про кількість днів затримки
сплати узгодженої суми зобов'язання, суму штрафу з посиланням на
визначену процентну ставку в залежності від кількості днів
затримки, про орган, до якого підлягає перерахуванню (сплаті)
зазначена сума, а також строк її сплати. Підпунктом 17.1.7. пункту
17.1. статті 17 Закону №2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
також передбачено, що
при нарахуванні штрафних санкцій контролюючий орган зобов'язаний
визначити в рішенні суму зобов'язання, дату, коли воно стало
узгодженим, граничний термін його сплати і конкретну кількість
днів прострочення. Згідно п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону №
2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, п.п. 12.3.8. Iнструкції по кожному виду штрафу,
передбаченому підпунктом 12.3.7., повинно складатися окреме
рішення. Тобто в одному рішенні не повинне зазначатися
застосування штрафної санкції одночасно в розмірі 10%, 20%, 50%,
як це має місце в рішеннях №№ 96 та 164. У всіх трьох рішеннях
сума зобов'язання, граничні строки її сплати та конкретна
кількість днів прострочення по кожному виду штрафу не вказані. У
рішеннях відсутній розрахунок суми штрафних санкцій. На
розрахунках штрафних санкцій не вказано, що вони є додатками до
рішень, посадовою особою відповідача вони не підписані. I в
рішеннях відсутні посилання на розрахунок, який додається до
рішення.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками
судів попередніх інстанцій про те, що рішення № 96 від 05.08.2003
р. на суму 9 738,71 грн., № 109 від 08.08.2003 р. на суму 11
667,08 грн., № 164 від 08.10.2003 р. на суму 22 912,36 грн.
підлягали скасуванню, оскільки не відповідали вимогам чинного на
час їх прийняття законодавства, у зв'язку з чим порушували права
та охоронювані законом інтереси позивача.
Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому
може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального
права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не
спростовують та не дають підстав вважати, що судами попередніх
інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм
матеріального чи процесуального права.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм
матеріального і процесуального права.
Згідно ч.1 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в
Уманському районі Черкаської області відхилити, а постанову
господарського суду Черкаської області від 07 лютого 2006 року та
ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 05 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді