ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
суддів: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Леонтович
К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши в попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Карат-Б" на
постанову господарського суду Вінницької області від 24 листопада
2005 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду
від 21 березня 2006 року, у справі № 9/238-05 за позовом ТОВ
"Карат-Б" до управління Пенсійного фонду України в Ленінському
районі м.Вінниці про визнання нечинними вимоги та рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
ТОВ "Карат-Б" звернулось до суду з позовом до управління
Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Вінниці, в якому
просило визнати недійсним рішення № 4 від 9.03.2005р. про
донарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування та застосування фінансових санкцій та вимогу
№ Ю-54 від 9.03.2005 р. Позивач мотивував свої позовні вимоги тим,
що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не
є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Постановою господарського суду Вінницької області від 24
листопада 2005 року, яке залишене без змін ухвалою Житомирського
апеляційного господарського суду від 21 березня 2006 року, позов
задоволено.
В касаційній скарзі ТОВ "Карат-Б" просить скасувати зазначені
судові рішення та прийняти нове рішення, посилаючись на те, що
судами порушено норми матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального
права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Згідно пункту 1 статті 14 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
,
який набрав чинності з 01.01.2004р., страхувальниками є
роботодавці, в тому числі фізичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності та інші особи (включаючи юридичних і фізичних осіб -
суб'єктів підприємницької діяльності), які обрали особливий спосіб
оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий
патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах
трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених
законодавством, або за договорами цивільно - правового характеру.
Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону передбачено, що
страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати
в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та
сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати (частина 6
статті 18 Закону). Статтею 19 Закону визначено, що страхові внески
нараховуються роботодавцями на суми фактичних витрат на оплату
праці своїх найманих працівників, допомоги з тимчасової
непрацездатності, на виплати за цивільно-правовими договорами за
виконані роботи (послуги), що обкладаються податком з доходів
фізичних осіб.
До набрання чинності законом про спрямування частини
страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески, що
перераховуються до солідарної системи, сплачуються зазначеними
страхувальниками на умовах і в порядку, визначених Законом, та в
розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування " ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
(п.п.1 п.8 розділу
XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
).
Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
регулює податкові правовідносини. Суб'єкти підприємницької
діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, згаданим
Указом звільнені від сплати збору на обов'язкове держане пенсійне
страхування, а не від сплати страхових внесків. Збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування - платіж, який статтею
14 Закону України "Про систему оподаткування " ( 1251-12 ) (1251-12)
віднесено до загальнодержавних податків і зборів, сплачується в
порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Згідно з статтею 18 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
страхові внески є
цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій
території України в порядку, встановленому цим Законом. Вони не
включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що
складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється
податкове законодавство.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
визначення платників страхових внесків, порядок нарахування,
обчислення і сплати страхових внесків регулюється виключно цим
Законом.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками
судів попередніх інстанцій про те, що на відносини, що виникають
між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування, з 01.01.2004р. не поширюється дія Указу Президента
України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб'єктів малого підприємництва".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем
здійснено позапланову перевірку позивача на предмет правильності
обчислення, повноти нарахування внесків на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування, що підлягають до сплати за період з
01 липня 1999 року по 20 лютого 2005 року. За результатами
перевірки складено акт від 09.03.2005р. про порушення ТОВ
"Карат-Б" п.6 ч. 2 ст.17 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне' страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
. Згідно акту позивачем
занижено страхові внески за ставкою 1-5% за період з 01.07.1999р.
по 31.12.2003р. у розмірі 3,43грн. і за ставкою 32% за період з
01.01.2004р. по 20.02.2005р. у розмірі 41098,85грн., всього на
загальну суму 41102,28грн. На підставі акта перевірки управлінням
ПФУ у Ленінському районі м.Вінниці 09 березня 2005 року прийнято
вимогу №Ю-54, якою зобов'язано позивача сплатити недоїмку зі
страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування в сумі 31512,08грн.. Рішенням управління ПФУ в
Ленінському районі м.Вінниці від 09.03.2005р. №4 до позивача на
підставі п.4 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
застосовано штрафну
санкцію у сумі 10523,14грн.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не
спростовують та не дають підстав вважати, що судами попередніх
інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм
матеріального чи процесуального права.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм
матеріального і процесуального права.
Згідно ч.1 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Карат-Б" відхилити, а постанову господарського суду Вінницької
області від 24 листопада 2005 року та ухвалу Житомирського
апеляційного господарського суду від 21 березня 2006 року залишити
без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді