УХВАЛА
Iменем України
"03" квітня 2007 р. Справа № 25/489 к/с №
К-10809/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Нечитайла О.М.
Рибченко А.О.
Федорова М.О.
при секретарі судових засідань: Сорокіній Л.В.
за участю представників:
позивача: не з'явились
відповідача: Сизоненко С.В.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції
у Святошинському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.03.2005 року
у справі № 25/489
за позовом Дочірнього підприємства компанії "Мідланд Трейдінг
Україна"
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.
Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2004 року Дочірнє підприємство компанії "Мідланд
Трейдінг Лімітед" "Мідланд Трейдінг Україна" (далі - позивач,
Дочірнє підприємство) звернулось до Господарського суду м. Києва з
позовом про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення
Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
(далі - відповідач, ДПI у Святошинському районі м. Києва) від
10.08.2004 р. №0003482340/0/32557601.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.01.2005 року
визнано недійсним податкове повідомлення - рішення
№0003482340/0/32557601 від 10.08.2004 року.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
14.03.2005 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення судів по справі №25/489 мотивовані тим, що відповідач
безпідставно зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування,
оскільки останній правомірно нарахував та подав податкову
декларацію на дане відшкодування.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної
інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 14.03.2005 року та прийняти нове рішення про відмову в позові,
обгрунтовуючи це тим, що суди порушили норми матеріального права,
а саме: абз. 2 п. "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 р.
№2181-III (далі - Закон №2181), пп.7.7.1 п. 7.7 ст. 7, пп. 7.4.1,
пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 р. №168/97-ВР.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач подав до
податкового органу декларацію з ПДВ за травень 2004 року на суму
296 356, 00 грн. бюджетного відшкодування.
За результатами камеральної перевірки ДПI у Святошинському
районі м. Києва було складено акт №745-23/30 від 10.08.2004 року
та прийнято податкове повідомлення - рішення
№0003482340/0/32557601 від 10.08.2004 року, яким позивачу
зменшено суму бюджетного відшкодування на 290 258, 00 грн.,
оскільки дана сума не підтверджена податковими накладними.
Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 платник
податків самостійно визначає суму податкового зобов'язання, яку
зазначає у податковій декларації. Стосовно підтвердження
розрахунку сум, зазначених у податковій декларації, будь-якими
документами даний Закон не передбачає.
Згідно ж пп. "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 згаданого Закону
контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму
податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо внаслідок
проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або
методологічні помилки у поданій платником податків податковій
декларації, які призвели до заниження або завищення суми
податкового зобов'язання.
Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначено, що сума податку, що
підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному
відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового
зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового
кредиту звітного податкового періоду.
Суди в своїх рішеннях вказують, що відповідач в акті
перевірки не зазначив підстав для зменшення бюджетного
відшкодування позивачу та не довів в судових засіданнях
правомірність такого зменшення, в той час як позивачем надані
податкові накладні, які містяться в матеріалах справи та
підтверджують суму бюджетного відшкодування позивача.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Отже, постанова Київського апеляційного господарського суду
від 14.03.2005 року та рішення Господарського суду м. Києва від
27.01.2005 року прийняті з правильним застосуванням норм
матеріального та процесуального права, суди дали правильну оцінку
обставинам справи, тому суд касаційної інстанції не знаходить
підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів
першої та апеляційної інстанції у справі № 25/489.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.03.2005 року та рішення Господарського суду м. Києва від
27.01.2005 року залишити без змін.
Справу № 25/489 повернути до господарського суду першої
інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
підпис
Голубєва Г.К.
Судді
підпис
Карась О.В.
підпис
Нечитайло О.М.
підпис
Рибченко А.О.
підпис
Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Голубєва Г.К.