Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: Бутенка В.I.,

суддів: Сороки М.О.,

Штульмана I.В.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 7 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до Солотвинської селищної ради про визнання недійсним рішення,

встановила:

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Солотвинської селищної ради про визнання недійсним рішення, яким відмовлено йому у реконструкції частини нежитлового приміщення під житлове.

Постановою Тячівського районного суду від 30 листопада 2005 року позов задоволено. Визнано нечинним рішення виконкому Солотвинської селищної ради НОМЕР_1. Зобов'язано Солотвинську селищну раду вирішити питання про надання ОСОБА_1 дозволу на реконструкцію приміщення, що розташоване в АДРЕСА_1, під житлову квартиру та його реєстрацію по вказаному місцю проживання.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 7 березня 2006 року постанову суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить судове рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відсутність вказаних порушень не може бути підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі або у закритті такого провадження. Вказана обставина може бути підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Скасовуючи судове рішення першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в даному випадку виник спір між позивачем-підприємцем та селищною радою з приводу реконструкції належної позивачу на праві приватної власності частини торгово-виробничого комплексу, на території якого знаходиться його офіс та інші торгово-виробничі приміщення, де він займається підприємницькою діяльністю. Тому позов не підлягав розгляду у суді загальної юрисдикції.

При цьому, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що позивачем у цій справі є не підприємство, установа, організація чи громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи й у встановленому порядку набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а громадянин - фізична особа.

В ухвалі апеляційного суду не вказано про те, чи має місце спір про захист прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не може залишатися в силі, а справа підлягає поверненню на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 7 березня 2006 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судові рішення Вищого адміністративного суду України, які ухвалені в порядку касаційного провадження, можуть бути оскаржені лише за винятковими обставинами - з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права; визнання судових рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України - протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно,

Суддя: