Справа №22а-969/07 Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 23 інстанції – В.О. Татарчук

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді – Проценко О.А. (доповідач)

суддів – Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,

при секретарі – Серьогіній О.В.

за участі представників:

позивача – Александрова І.І., Якуппов В.Г.,

відповідача – Цвік Н.Л., Волкобой Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.07 р. по адміністративній справі №А27/152-07

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод"

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про:визнання недійсними рішень від 19.09.06 р. №000858812/0/22307, від 16.10.06 р. №0000858812/1/24897, від 282.11.06 р. №0000858812/2/29791,

В лютому 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровський трубний завод"

звернулось до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.09.06 р. №000858812/0/22307, від 16.10.06 р. №0000858812/1/24897, від 282.11.06 р. №0000858812/2/29791. Позов обґрунтований том, що відповідач неправомірно визначив до сплати 499075,72 грн. у якості пені за несвоєчасне надходження на рахунок підприємства валютної виручки.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на подання позивачем до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України відповідних позовів до нерезидентів, які у ході судового розгляду справи добровільно сплатили суми заборгованостей. На думку відповідача, припинення провадження у зазначених справах не виключає відповідальності позивача, передбаченої ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 р. №185/94-ВР.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.07 р. позов задоволено, оскаржувані рішення визнані недійсними з підстав припинення провадження у справах у зв’язку із добровільним задоволенням позовних вимог, що є позитивним вирішенням спорів на користь позивача. За висновками суду першої інстанції, для визначення можливості застосування до позивача санкцій, передбачених ч.1 ст.4 вказаного Закону, слід виходити не із формальної обставини – припинення провадження у справі Міжнародним комерційним арбітражним судом, а з факту погашення нерезидентом заборгованості.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв’язку з тим, що ч.3 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 р. №185/94-ВР виключає можливість нарахування пені у разі прийняття судом рішення про задоволення позову, а у разі припинення (закриття) провадження у справі прямо передбачає поновлення термінів нарахування пені та сплати її за кожен день прострочення, включаючи період, на який її нарахування було зупинено. Апелянт також посилається на лист ДПА України від 18.07.06 р. №13607/7/22-1017, як на податкове роз’яснення центрального податкового органу, у якому підтримано позицію апелянта щодо спірного питання.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Оскаржувані позивачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.09.06 р. №000858812/0/22307, від 16.10.06 р. №0000858812/1/24897, від 282.11.06 р. №0000858812/2/29791 прийняті відповідачем на підставі Акту "Про результати невиїзної документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (код за ЄДРПОУ – 05393122) з питання дотримання вимог валютного законодавства України при виконання експортних операцій" від 01.09.06 р. №311-08-02/2-05393122/дск. Як зазначено в Акті перевіркою встановлені порушення строків надходження на рахунки резидента валютної виручки за контрактами №452/04 від 25.11.04 р. з ТОВ "АВС" (Росія), №92/04 від 04.06.04 р. з фірмою "TUBEX RESURCES INC" (Канада), та №446/04 від 12.11.04 р. з ЗАТ "Євротрейд" (Росія).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 р. №185/94-ВР, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

З матеріалів справи виходить, що до Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від ВАТ "Дніпропетровський трубний завод" надійшли:

18.01.06 р. позов до ТОВ "АВС" (Росія) про стягнення заборгованості за контрактом№452/04 від 25.11.04 р. у розмірі 4 894 906,97 рублів РФ;

01.02.06 р. позов до ЗАТ "Євротрейд" (Росія) про стягнення заборгованості за контрактом №446/04 від 12.11.04 р. заборгованості у розмірі 420 867,38 дол. США;

16.03.06 р. позов до фірми "TUBEX RESURCES INC" (Канада) про стягнення заборгованості за контрактом №92/04 від 04.06.04 р. у розмірі 726 563,86 дол. США.

Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України, у зв’язку із добровільним погашенням заборгованості нерезидентами прийняв наступні рішення:

- постанову про припинення провадження від 26 квітня 2006 року по справі АС №27р/2006 за позовом до ЗАТ "Євротрейд" (Росія);

- постанову про припинення провадження від 21 квітня 2006 року по справі АС №73к/2006 за позовом до фірми "TUBEX RESURCES INC" (Канада);

- постанову про припинення провадження від 23 березня 2006 року по справі АС №11р/2006 за позовом до ТОВ "АВС" (Росія).

Статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 р. №185/94-ВР, встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтею 1 вказаного Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтею 1 вказаного Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що для визначення можливості застосування до позивача санкцій, передбачених ч.1 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 р. №185/94-ВР, слід виходити не із формальної обставини – припинення провадження у справі Міжнародним комерційним арбітражним судом, а з факту погашення нерезидентом заборгованості. Такий висновок базується на аналізі частин 4 та 5 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 р. №185/94-ВР, які встановлюють два протилежні наслідки в залежності від рішення суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України:

- у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтею 1 вказаного Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено;

- у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтею 1 вказаного Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Приведені норми розподіляють наслідки розгляду справ на негативні (відмова в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду, та позитивні (задоволення позову).

Отже, позиція апелянта не відповідає принципу безсторонності та розсудливості прийняття рішень, оскільки базується на формальному підході.

Доводи апелянта про підтримання позиції щодо правомірності стягнення у розглянутому випадку штрафних санкцій ДПА України, що викладена у листі від 18.07.06 р. №13607/7/22-1017, не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ст. 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції (254к/96-ВР) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.07р. по адміністративній справі №А27/152-07 – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.07р. по адміністративній справі №А27/152-07 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця до Вищого адміністративного суду України у відповідності до ст. 212 КАС України.