Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого:   Смоковича М.I.

суддів:     Весельської Т.Ф.

Горбатюка С.А.

Мироненка О.В.

Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міського суду Черкаської області від 25 грудня  2002 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 березня 2003 року у справі за позовом ОСОБА_1 до міського відділу Державної виконавчої служби Уманського управління юстиції про стягнення моральних збитків та зобов'язання виконати рішення суду, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до міського відділу Державної виконавчої служби Уманського управління юстиції про стягнення моральних збитків та зобов'язання виконати рішення суду.

Рішенням Уманського міського суду Черкаської області від 25 грудня 2002 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано міський відділ державної виконавчої служби Уманського управління  юстиції виконати рішення Уманського міського суду від 12.07.2001 року про стягнення з військової частини А4116 грошової компенсації за речове забезпечення в сумі 1190,94 грн. В частині стягнення моральних збитків з міського відділу державної виконавчої служби Уманського управління юстиції відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 19 березня 2003 року рішення Уманського міського суду Черкаської області від 25 грудня 2002 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні моральних збитків з міського відділу Державної виконавчої служби Уманського управління юстиції  і задовольнити  позов в цій частині.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу  Уманський міський відділ Державної виконавчої служби Уманського управління юстиції зазначає, що рішення Уманського міського суду Черкаської області від 25 грудня 2002 року та ухвала апеляційного суду Черкаської області від 19 березня 2003 року винесені без порушень норм матеріального чи процесуального права, на підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду обставин справи.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами першої та  апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до  статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у виконавчому документі, у спосіб і порядок, визначені цим виконавчим документом.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Судами встановлено, що рішенням Уманського  міського суду  від 12.07.2001 року стягнуто з військової частини А-4116 на користь позивача 1190,94 грн. Відділом державної виконавчої служби Уманського міського управління юстиції 17.08.2001 року були винесені постанови  про відкриття виконавчого провадження. Державною виконавчою службою проводились міри  до примусового виконання  судового рішення, але  рішення суду в установлені строки  у зв'яку з відсутністю фінансування з Міністерства оборони України виконано не було.

В судовому засіданні відповідач визнав, що не виконав судове рішення Уманського  міського суду від 12.07.2001 року про  стягнення  з військової частини А-4116 на користь  позивача грошової компенсації за речове забезпечення у зв'язку  з відсутністю фінансування військової частини за  сплату коштів за речове майно.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, які частково задовольняючи скаргу, виходили з того, що  вини державної виконавчої служби у несвоєчасному виконанні рішення суду не має.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які зазначені у статтях 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та  процесуального права, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Уманського міського суду Черкаської області від 25 грудня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 березня 2003 року у справі за позовом ОСОБА_1 до міського відділу Державної виконавчої служби Уманського управління юстиції про стягнення моральних збитків та зобов'язання виконати рішення суду, - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .