22а-1009/07 Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - 04.09.2007 Прийняття

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді – Проценко О.А. (доповідач)

суддів – Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,

при секретарі – Духневічі О.С.

за участі представників:

позивача – Розум Е.В.

відповідача – Лисенко О.В., Заболотний О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 24.04.07р. по адміністративній справі №11/191/07-АП

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Лігатура", м. Запоріжжя

до: Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя

про: визнання недійсним податкових повідомлень-рішень №0001082302/0 від 03.08.06р., №0001082302/1 від 22.11.06р.,

20 лютого 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Лігатура" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0001082302/0 від 03.08.06р., №0001082302/1 від 22.11.06р., якими зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 818417,00грн., у зв’язку з чим проведено зменшення у картці особового рахунку платника податків суми бюджетного відшкодування на 818417,00грн., задекларованого підприємством та не відшкодованого на момент винесення податкового повідомлення рішення, а суму відшкодованого податку на додану вартість у розмірі 358,00грн. із нарахуванням штрафних санкцій у сумі 179,00 грн. визначено як суму податкового зобов’язання. Позов обґрунтований том, що позивач мав право на отримання бюджетного відшкодування з причин наявності від’ємного значення об’єкту оподаткування, оскільки позивачем додержано порядок віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в порядку, передбаченому Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Відповідач проти позову заперечував, посилався на підставу виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, крім тих, що визначені у п.п.7.4.1, 7.4.4., 7.4.5. п.7.4. та п.п.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , - сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до Державного бюджету України, у зв’язку з чим посилався на п.19. ст.2,ст.9 БК України, п.1.3. ст.1 вищевказаного Закону про обов’язок платника податків здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. На думку відповідача, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку, а не з самого факту існування зобов’язання по його сплаті в ціні товару. В обґрунтування заперечень до позову відповідач посилався на несплату податку до бюджету контрагентами позивача та на постанову господарського суду Запорізької області від 22.03.06 р. по справі №18/484-АП, якою відмовлено у задоволені позову ТОВ "ТБ "Лігатура", предметом у якої було питання про наявність права на отримання бюджетного відшкодування за податкові періоди – листопад 2004 року, лютий та березень 2005 року.

Постановою господарського суду Запорізької області від 24.04.07р. адміністративний позов задоволений повністю з підстав включення позивачем до складу податкового кредиту наступних податкових періодів сум податку на додану вартості у відповідності до вимог п.п.7.4.1. п.7.4., п.п.7.7.1., 7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в зв’язку з чим позивач мав право на бюджетне відшкодування. За висновком суду першої інстанції несплата продавцем (у тому числі ухилення від сплати) не впливає на податковий кредит покупця та сум бюджетного відшкодування.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв’язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, зокрема п.1.8. ст.1, п.п.7.4.1., п.п.7.7.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно яких бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, передбачених Законом; однією з обов’язкових підстав виникнення права на податковий кредит є сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до Державного бюджету України. Апелянт звертає увагу на незастосування судом першої інстанції рішення господарського суду Запорізької області від 22.03.06р. по справі №18/484-АП, яким було встановлено відсутність права позивача на отримання бюджетного відшкодування за податкові періоди листопад 2004р., лютий, березень 2005р.; на думку апелянта, справа №18/484-АП є пов'язаною з даною справою. Оскільки податок на додану вартість за певними операціями до Державного бюджету України не надходив, відповідач вважає, що у позивача відсуне право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

03.08.06р. Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя прийняла податкове повідомлення-рішення №0001082302/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Лігатура" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 818417,00грн. з підстав порушення п.1.8. ст.1, п.7.3.1. п.7.3., п.п..7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4., п.п.7.7.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість та зобов’язано сплатити суму податку у розмірі 358,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 179,00грн. на підставі п.п.17.1.3. п.17.1. ст. 17 Закону України "Про податок на додану вартість" (а.с.7).

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами виїзної планової документальної перевірки ТОВ "ТБ "Лігатура" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.03р. по 31.12.05р., про що складений акт №11023/-32573304 від 26.06.06р. (а.с.9-48).

Актом перевірки встановлено завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування в розмірі 818417,00грн., у зв’язку із неправомірним включенням платником податків до складу податкового кредиту сум податку, що є порушенням п.1.8. ст.1, п.п.7.4.1., п.п.7.7.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Так, відповідно до п.1.8. ст.1 зазначеного Закону, бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, передбачених Законом; норма пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 зазначеного Закону однією з підстав виникнення в платника права на податковий кредит із податку на додану вартість, передбачає обов’язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку в звітному періоді відповідних сум податку.

За умовами пп.7.7.5. п.7.7. ст.7 зазначеного Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно із законом. Тобто, законодавством чітко передбачено, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції – формування доходів Державного бюджету України, а також із поняття платника податку як особи, яка згідно із п.1.2. ст.1 Закону №168, зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Тобто, системний аналіз вищевказаних норм показує, що Законом №168 встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому, зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону (168/97-ВР) , право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не із самого факту існування зобов’язання по сплаті податку у ціні товару (а.с.32, 38-43). Під час проведення перевірки здійснені запити щодо сплати податку на додану вартість за ланцюгами постачання, у відповідь на які надійшла інформація про неможливість проведення перевірки з підстав знищення первинних документів, надання до податкової служби декларацій із нульовими показниками.

За результатами оскарження платником податків спірного податкового повідомлення-рішення, у порядку ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00р. №2181-III, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0001082302/1 від 22.11.06 р. (а.с.8).

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права на відшкодування податку на додану вартість за рішенням у справі №18/484-АП не приймаються до уваги, оскільки апелянт підміняє поняття податкового кредиту поняттям бюджетного відшкодування, згідно законодавства, яке діяло у той період.

Правила визначення податкового кредиту встановлені, зокрема, пунктами 7.4., 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. N168/97-ВР.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. (168/97-ВР) N168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим Законом (168/97-ВР) , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, доводи апелянта щодо неможливості перевірки сплати податку за ланцюгами постачальників, та у зв’язку із цим висновок про неможливість виникнення у позивача права на податковий кредит, не можуть бути прийнятними, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. (168/97-ВР) N168/97-ВР не встановлює такий зв'язок. Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. (168/97-ВР) N168/97-ВР не пов’язує виникнення права на податковий кредит платника податків із сплатою контрагентами такого платника податків до бюджету сум податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується із доводами позивача, згідно з якими формування від’ємного значення суми стосується тільки окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.1. ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. (168/97-ВР) N168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетного відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При цьому, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно із вищезазначеним підпунктом 7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про суперечність чинному законодавству позиції податкового органу про безпідставне завищення позивачем сум податкового кредиту за грудень 2003 р., листопад 2004 р., лютий 2005 р., березень 2005 р., квітень 2005 р., травень 2005 р., оскільки згідно з пп.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. N168/97-ВР, підставою для відповідальності платника податків є саме непідтвердження включення сум податку, включених до податкового кредиту податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 зазначеного Закону (168/97-ВР) ).

Незастосування рішеннягосподарського суду Запорізької області від 22.03.06 р. по справі №18/484-АП під час розгляду даної справи та винесення оскаржуваного рішення суду є правильним, оскільки у справі №18/484-АП предметом позову є стягнення бюджетного відшкодування, що має власні особливості, а предметом позову у даній справі є формування податкового кредиту, що передує бюджетному відшкодуванню.

Необхідно зауважити, що формування податкового кредиту та наявність від’ємного значення між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду може й не бути пов’язаним із наступним відшкодуванням сум податку з бюджету, наприклад коли зазначена сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди. Це є також опосередкованим підтвердженням неправильності позиції податкового органу у цій справі.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 24.04.2007р. у справі №11/191/07-АП – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 24.04.07р. у справі №11/191/07-АП – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця до Вищого адміністративного суду України у відповідності до ст. 212 КАС України.