Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.

Суддів - Гордійчук М.П., Леонтович К.Г.,Маринчак Н.Є., Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Волинської області від 21.02.2006р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. у справі за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Волинського державного лісомисливського об"єднання "Волиньліс" Ратнівського державного лісомисливського господарства про стягнення штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду з позовом до Ратнівського державного лісомисливського господарства про стягнення 32 373 грн. 50 коп. штрафних санкцій за не працевлаштування інвалідів у 2003р. згідно ст.. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1767 (1767-2001-п) .

Постановою господарського суду Волинської області від 21.02.2006р. відмовлено в задоволенні позовних вимог Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. апеляційна скарга Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишена без задоволення, а постанова господарського суду Волинської області від 21.02.2006р. - без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту України звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) від 21.03.1991р. № 875 в редакції, що діяла у 2004 році, для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Відповідальність за незабезпечення наведених нормативів покладена на керівників відповідних підприємств.

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відділенням Фонду України соціального захисту Iнвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно пунктів 1, 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 (314-95-п) (із змінами), робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій Iнвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до п.5 вказаного Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктом 14 означеного Положення передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідно до п.2.1. Iнструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках", затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998р. № 244, звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно; у графі 4 (з графи 2) проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до ст.5 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення" (665/97-ВР) ; для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під такими шифрами: ...14 - інваліди. Отже, звіти за формою державної статистичної звітності № ПН містять вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду.

Як встановлено матеріалами справи, чисельність працівників у відповідача в 2003р. складала 581 чол., 4% від кількості працюючих становить 23 чол. Тому фонд соціального захисту інвалідів нарахував штрафні санкції за 10 нестворених робочих місць для інвалідів та відповідно нарахував штрафні санкції в сумі 32 373 грн. 50 коп.

Але, згідно ст. 250 ГК України (436-15) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як зазначалося вище, згідно Порядку сплати підприємствами (об"єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженої о Постановою Кабінету Міністрів України віл 28.12.2001 р. № 1767 (1767-2001-п) - штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місці,, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій у встановлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Як встановлено матеріалами справи, позовна заява зареєстрована в господарському суді Волинської області 24.01.2006р, тобто з пропуском як шестимісячного строку з дня виявлення правопорушення, рахуючи з 15.04.2004р., так і річного строку, встановленого ст.. 250 ГК України (436-15) .

Враховуючи викладене, колегія судів вважає, що оскаржувані судові рішення законні і обгрунтовані, порушень норм матеріального чи процесуального права судами при розгляді цього спору допущено не було.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову господарського суду Волинської області від 21.02.2006р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді :