К-21936/06 Про стягнення штрафних санкцій за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - Текст документа

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Волинської області від 22.02.2006р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. у справі за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" про стягнення штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Справа №К-21936/06

Доповідач Фадєєва Н.М.

Позивач Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до ВАТ "Волиньгаз" про стягнення 26 199 грн. 69 коп. штрафних санкцій за не створення робочих місць для інвалідів, посилаючись на те, що відповідно до ст.. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" (875-12) передбачений норматив працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.

Постановою господарського суду Волинської області від 22.02.2006р. відмовлено в задоволенні позовних вимог Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. апеляційна скарга Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишена без задоволення, а постанова господарського суду Волинської області від 22.02.2006р. - без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту України звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення. яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) від 21.03.1991р. № 875 в редакції, що діяла у 2004 році, для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Відповідальність за незабезпечення наведених нормативів покладена на керівників відповідних підприємств.

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відділенням Фонду України соціального захисту Iнвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно пунктів 1, 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 (314-95-п) (із змінами), робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій Iнвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до п.5 вказаного Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктом 14 означеного Положення передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Як встановлено матеріалами справи, чисельність працівників у відповідача в 2003р. складала 1643 чол., 4% від кількості працюючих становить 66 чол. Тому фонд соціального захисту інвалідів нарахував штрафні санкції за 3 нестворених робочих місць для інвалідів та відповідно нарахував штрафні санкції в сумі 26 199 грн. 99 коп.

Але, згідно ст. 250 ГК України (436-15) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як зазначалося вище, згідно Порядку сплати підприємствами (об"єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженої о Постановою Кабінету Міністрів України віл 28.12.2001 р. № 1767 (1767-2001-п) - штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місці,, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій у встановлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Як встановлено матеріалами справи, позовна заява зареєстрована в господарському суді Волинської області 19.01.2006р, тобто з пропуском шестимісячного строку з дня виявлення правопорушення, рахуючи з 16.04.2004р.

Враховуючи викладене, колегія судів вважає, що оскаржувані судові рішення законні і обгрунтовані, порушень норм матеріального чи процесуального права судами при розгляді цього спору допущено не було.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову господарського суду Волинської області від 22.02.2006р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. - без змін.