Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.

Суддів - Гордійчук М.П., Леонтович К.Г.,Маринчак Н.Є, Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Приватного підприємства "Барьер-2" на постанову господарського суду Миколаївської області від 13.02.2006р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.04.2006р. у справі за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ПП "Барьер-2" про стягнення штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Миколаївське відділення Фонду соціального захисту інвалідів в грудні 2005р. звернулось з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Барьер-2" штрафних санкцій в сумі 10830 грн. 18 коп. за не створення 2 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2004р.посилаючись на ст.. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , пункт 4 Порядку сплати підприємствами ( об"єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 13.02.2006р. задоволенні позовні вимоги Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.04.2006р. апеляційна скарга ПП "Барьер-2" задоволена частково в частині стягнення з відповідача витрат на інформаційне забезпечення судового процесу, в іншій частині постанова господарського суду Миколаївської області від 13.02.2006р. залишена без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту України звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) від 21.03.1991р. № 875 в редакції, що діяла у 2004 році, для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Відповідальність за незабезпечення наведених нормативів покладена на керівників відповідних підприємств.

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відділенням Фонду України соціального захисту Iнвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно пунктів 1, 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 (314-95-п) (із змінами), робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій Iнвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до п.5 вказаного Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктом 14 означеного Положення передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідно до п.2.1. Iнструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках", затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998р. № 244 (z0464-98) , звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно; у графі 4 (з графи 2) проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до ст.5 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення" (665/97-ВР) ; для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під такими шифрами: ...14 - інваліди. Отже, звіти за формою державної статистичної звітності № ПН містять вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду.

Таким чином, працевлаштування інвалідів може здійснюватися органами, визначеними у ст.. 18 Закону № 875 (875-12) , лише за наявності отриманої від підприємства інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Як встановлено матеріалами справи, чисельність працівників у відповідача в 2003р. складала 53 чол., 4% від кількості працюючих становить 2 чол. Тому фонд соціального захисту інвалідів нарахував штрафні санкції за 2 нестворених робочих місць для інвалідів та відповідно нарахував штрафні санкції в сумі 10830 грн. 18 коп..

Суди правильно не прийняли до уваги посилання відповідача на те, що робочі місця для інвалідів не були створені з причини того, що праця інваліда не може використовуватись на посадах охоронців, згідно із ст.. 5 Закону України "Про охорону праці" (2694-12) , оскільки відповідно до п. 2 Положення № 314, робочі місця для інвалідів можуть бути звичайні та спеціалізовані. Стаття 19 Закону № 875 (875-12) передбачає обов"язок дотримання встановленого нормативу і не зазначає про те, якого виду повинні бути створені робочі місця, цей норматив є єдиним для всіх підприємств, організацій, незалежно від форм власності та господарювання. Відповідальність, передбачена ст.. 20 Закону України № 875 (875-12) настає у випадку невиконання нормативу щодо створення робочих місць для інвалідів, незалежно від причин такого не виконання.

Судами також правильно не взято до уваги доводи відповідача щодо необхідності звільнення його від сплати штрафних санкцій на підставі припису ст.. 6 Указу президента України від 03.07.1998р. № 727/98 (727/98) "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва, оскільки штрафні санкції, передбачені ст.. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) є видом адміністративно-господарських санкцій, а не видом обов"язкового платежу чи внеском виду загальнообов"язкового державного соціального страхування.

Крім того, суди дійшли вірного висновку про те, що позов про стягнення штрафних санкцій за не створення у 2004р. робочих місць для інвалідів заявлений 13.12.2005р., тобто із дотриманням строку, встановленого ст.. 250 ГК України (436-15) .

Враховуючи викладене, колегія судів вважає, що оскаржувані судові рішення законні і обгрунтовані, порушень норм матеріального чи процесуального права судами при розгляді цього спору допущено не було.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Барьер-2" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Миколаївської області від 13.02.2006р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.04.2006р. - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді :