Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.I.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.I.,

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

при секретарі Замезі Ю.I.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Сумської області від 12.04.2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про призначення пенсії за вислугу років, -

встановила:

У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про призначення пенсії за вислугу років.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 16.02.2006р. позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано неправомірною відмову управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років. Зобов'язано управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) . Стягнуто на користь ОСОБА_1 з управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області судові витрати в сумі 18, 2грн.

Постановою апеляційного суду Сумської області від 12.04.2006р. апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області було задоволено. Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 16.02.2006р. скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить постанову апеляційного суду Сумської області від 12.04.2006р. скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 15.11.2005р. позивач звернувся до управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років на підставі пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) . У відповіді від 29.11.2005р. позивачу було відмовлено у призначенні даного виду пенсії тому він звернувся до суду.

Відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні.

Законом передбачено, що право на отримання пенсії за вислугу років, настає при настанні умов, передбачених пунктом "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , а не на момент звільнення.

Оскільки на момент звернення за призначенням пенсії за вислугу років позивачу виповнилося 55 років, його загальний трудовий стаж становив 39 років 13 днів та вислуга в органах внутрішніх справ складала 21 рік 7 місяців 23 дні, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо неправомірності відмови управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до закону і скасоване помилково, а тому касаційну скаргу слід задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову апеляційного суду Сумської області від 12.04.2006р. - скасувати.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 16.02.2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про призначення пенсії за вислугу років - залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.