Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Смоковича М.I.

суддів: Весельської Т.Ф.

Горбатюка С.А.

Мироненка О.В.

Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Чорноморської регіональної митниці на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1на неправомірні дії посадових осіб Чорноморської регіональної митниці, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на неправомірні дії посадових осіб Чорноморської регіональної митниці щодо відмови провести митне оформлення належного їй автомобіля без сплати ввізного мита, податку на додану вартість та акцизного збору.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2003 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірною відмову посадових осіб Чорноморської регіональної митниці в оформленні автомобіля марки ВАЗ-21102, який належить ОСОБА_1 Зобов'язано начальника Чорноморської регіональної митниці провести митне оформлення автомобіля марки ВАЗ-21102, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2 без сплати мита, податку на додану вартість, акцизного збору та видати ОСОБА_1 документ встановленого зразку для реєстрації автомобіля в органах Державної автомобільної інспекції.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2004 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2003 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі судовими рішеннями, Чорноморська регіональна митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні скарги.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про порядок виїзду з України й в'їзду в Україну громадян України" (3857-12) документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; проїзний документ дитини; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про порядок виїзду з України й в'їзду в Україну громадян України" (3857-12) якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації громадяни держави однієї сторони можуть в'їжджати, виїжджати та пересуватися територією держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування, що діють в цій державі, по документах, що посвідчують особу і підтверджують громадянство, зазначених у Додатках 1 та 2 до цієї Угоди.

Додатком № 2 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації встановлений перелік документів для в'їзду, виїзду та пересуванню по території Російської Федерації громадян України.

Відповідно до п. 12 ст. 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" (2681-14) при ввезенні на митну територію України звільняються від оподаткування особисті речі, що ввозяться (пересилаються) у разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україну, в тому числі і механічні транспортні засоби (крім транспортних засобів за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності), в кількості однієї одиниці таких транспортних засобів по кожній товарній позиції на повнолітнього громадянина.

Судами встановлено, що 04.12.1996 року ОСОБА_1 виїхала на постійне місце проживання до Російської Федерації, де проживала до 06.03.2002 року, була зареєстрована за місцем проживання і працювала з 21.01.1997 року по 07.02.2002 рік. При цьому 18.08.2000 року ОСОБА_1 придбала автомобіль "ВАЗ-21102", який стояв на реєстраційному обліку в Росії з 2000 року по 2002 рік. А 06.03.2002 року виїхала на постійне місце проживання в Україну і перевозила через митний кордон зазначений автомобіль.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, які, задовольняючи позов, виходили з того, що ОСОБА_1 правомірно перетнула кордон України при переселенні з Російської Федерації без наявності у неї паспорта громадянина України і має право на реєстрацію власного транспортного засобу без сплати ввізного мита, податку на додану вартість та акцизного збору.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які зазначені у статтях 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Чорноморської регіональної митниці залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1на неправомірні дії посадових осіб Чорноморської регіональної митниці залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .