ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
суддів: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Леонтович
К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за
касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю
"Фінансово-промислова група "Мюзі" на рішення господарського суду
Харківської області від 09 березня 2005 року та постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 16 червня 2005
року, у справі № А-04/444-04 за позовом ТОВ "Фінансово-промислова
група "Мюзі" до Iзюмської об'єднаної державної податкової
інспекції, відділення Державного казначейства у Iзюмському районі,
за участю прокуратури Харківської області, про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИЛА:
ТОВ "Фінансово-промислова група "Мюзі" звернулась до суду з
позовом до Iзюмської ОДПI та ВДК у Iзюмському районі про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.12.03р. №
0000392310/1 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування на
999897 грн., стягнення з державного бюджету України 999897 грн.
Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що твердження відповідача
про несплату відсотків по товарному кредиту за договором
суперечить чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Невідшкодування від'ємного значення ПДВ також суперечить вимогам
ст.7 п.7.7 п.п.7.7.3 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09
березня 2005 року, яке залишене без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 16 червня 2005 року, у позові
відмовлено.
У касаційній скарзі ТОВ "Фінансово-промислова група "Мюзі"
просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове
рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та
процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до п. п 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу
валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з веденням
виробництва, тобто господарською діяльністю підприємства.
Згідно п.п.7.4.1 п.7.4.ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду
складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником
податку в звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем
проведена позапланова перевірка, про що складено акт № 255/23-104
від 18.11.2002р., яким встановлено, що внаслідок порушення
пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в результаті відсутності нарахування або
виплат відсотків за користування товарним кредитом згідно угоди
від 10.09.03р. № 10/09/2003 відповідно пп.5.5.1 п.5.5 ст.Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, що
підтверджується даними декларації по податку на прибуток за 3
кв.2003 р., ТОВ ФПГ "Мюзі" було неправомірно завищено податковий
кредит по ПДВ на загальну суму 1000021 грн., а тому підприємству
зменшено заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ в сумі 999897
грн. та донараховано ПДВ в сумі 214 грн. За результатами цього
акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення
від 18.11.03 р. № 000382310/0 про визначення податкових
зобов'язань з ПДВ у розмірі 294 грн.: 214 грн. основний платіж,
170 грн. - штрафна санкція. Після прийняття рішення від 16.12.03р.
за результатами розгляду скарги, начальником ОДПI 16.12.03 р.
прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000392310/1 про
виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за
вересень 2003 р. у розмірі 999897 грн. з посиланням, як на
підставу прийняття, акт перевірки від 18.11.03 р.
Судами встановлено, що у вересні 2003 р. відповідно до
договору купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту від
10.09.2003 року № 10/09/2003, укладеного з ТОВ "Консалтингова
компанія "Арбітр", згідно зі специфікацію № 1 до договору, придбав
труби на загальну суму 20000427,45 грн. (ПДВ - 3333404,56 грн.).
Але відображення операції по бухгалтерському обліку не свідчить
про використання товару у господарській діяльності. Як свідчать
матеріали справи витрати пов'язані з наведеним вище договором не є
валовими витратами, сума ПДВ по процентах безпідставно віднесена
до складу валових витрат. У податковому обліку в декларації по
податку на прибуток за 9 місяців ця операція позивачем не
відображена. Подання уточненої декларації відбулося вже після
зменшення ДПI сум бюджетного відшкодування.
Крім податкової накладної, документів, які б підтверджували
надання товарного кредиту позивачу, позивачем надано не було.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками
судів про те, що позовні вимоги позивача не підтверджуються
матеріалами справи, доказів використання товару у господарській
діяльності позивачем не надано, відсутнє фактичне надання послуг
товарного кредиту, відсутня оплата за послуги товарного кредиту, і
у позивача не виникло права на податковий кредит згідно п.7.5 ст.
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, і
висновки відповідача про завищення податкового кредиту позивачем
правомірні.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не
спростовують та не дають підстав вважати, що судом апеляційної
інстанції при розгляді справи допущені порушення норм
матеріального чи процесуального права.
Оскаржуване судове рішення ухвалені з додержанням норм
матеріального і процесуального права.
Згідно ч.1 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Фінансово-промислова група "Мюзі" відхилити, а рішення
господарського суду Харківської області від 09 березня 2005 року
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16
червня 2005 року залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді: