Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

Суддів Ланченко Л.В.

Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Сорокіна Л.В.

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 27.03.2007 року (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Калуської об’єднаної державної податкової інспекції

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 року

та постанову господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2005 року

у справі № А-8/149

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробуд"

до Калуської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 273-23/1-22176165-207/2 від 26.08.2005 р. та зобов’язання повернути нарахований та сплачений єдиний податок в сумі 93277,00 грн. та пеню за користування коштами, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробуд" (далі по тексту – позивач, ТОВ "Добробуд") звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Калуської об’єднаної державної податкової інспекції, (далі по тексту - відповідач, Калуська ОДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 273-23/1-22176165-207/2 від 26.08.2005 р. та зобов’язання повернути нарахований та сплачений єдиний податок в сумі 93277,00 грн. та пеню за користування коштами.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2005 року, яка залишена без зміну хвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 року, позовні вимоги ТОВ "Добробуд" задоволено частково.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Калуська ОДПІ звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в який просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішені спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Калуської ОДПІ задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Калуською ОДПІ за результатами проведеної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Добробуд" за період з 01.10.01 року по 30.09.04 року Калуською ОДПІ складено акт №10/23-1/22176165 від 24.02.05 року, а за результатами повторної перевірки - акт №31/23-1/22176165 від 18.05.05 року, яким зафіксовано порушення позивачем вимог ст. ст. 1, 5 Указу Президента України від 28.06.99р. №746/99 "Про внесення змін до Указу Президента України" від 03.07.98р.№727 "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів милою підприємництва" на підставі чого прийнято податкове повідомлення-рішення №.273-23/1-22176165-207/2 від 26.08.2005 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 172920 грн., в тому числі основний платіж 108820 грн. та штрафні санкції 64100 гри.

Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення с висновок податкового органу про те, що ТОВ "Добробуд" у IV кварталі 2001 року ІІІ- IV кварталах 2002 року та І-ІІІ кварталах 2003 року, будучи платником єдиного податку, протягом IV кварталу 2001 року. І, ІІ, ІІІ, ІV кварталів 2002 року та І, ІІ, ІІІ кварталів 2003 року застосовувало інший спосіб розрахунків крім готівкового та безготівкового, коли проводило частково розрахунки із замовниками будівельних послуг у формі заліку за проведені роботи будівельними матеріалами. При цьому позивач зобов’язаний перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), тобто у 2002 році починаючи з IV кварталу, у 2003 році з II кварталу, що відповідає вимогам ст. 5 Указу Президента України від 28.06.99р. №746/99 "Про внесення змін до Указу Президента України" від 03.07.98р.№727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ "Добробуд", судові інстанції дійшли висновку, що податковим органом зроблено безпідставний висновок про порушення позивачем ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" щодо неможливості застосування іншого способу розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами, оскільки податковим органом не подано суду доказів про здійснення позивачем відвантаження продукції та застосування бартерної форми розрахунку. З наведеного, податковий орган не мав права переводити позивача на загальну систему оподаткування, обліку та звітності та донараховувати в зв’язку з цим податкове зобов'язання з податку на прибуток.

Відповідно до вимог ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами, а згідно ст.5 зазначеного Указу у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Добробуд" у IV кварталі 2001 року, III-ІV кварталах 2002 року та І-ІІІ кварталах 2003 року було платником єдиною податку, вело бухгалтерську звітність і подавало фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Судом другої інстанції також встановлено, що ТОВ "Добробуд" в спірний період перебувало на спрощеній системі оподаткування і виконувало роботи на бюджетних об'єктах згідно укладених договорів підряду. За умовами цих договорів Замовник розраховувався грошовими коштами та надавав будівельні матеріали, які використовувалися при виконанні підрядних робіт.

Судова колегія касаційної інстанції звертає увагу на те, що отримання матеріалів від Замовника на виконання підрядних робіт не розцінюється як проведення розрахунку за викопані роботи в інший спосіб, ніж готівковий та безготівковий розрахунок коштами. Через це господарські операції не можуть вважатися такими, що проводилися з порушенням вказаних Касатором нормативно-правових актів, а тому підстав для переведення ТОВ "Добробуд" на загальну систему оподаткування у податкового органу не було.

Податковим органом не подано суду доказів, які свідчили б про застосування позивачем бартерної форми розрахунку чи іншої форми розрахунку, ніж готівкова та безготівкова, а також не подано обґрунтування, яким чином повинно здійснюватись відображення зазначених матеріалів в бухгалтерському обліку платника податку.

Відповідно до п.1,7. Розділу І та п.2. Розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 N429 (z1023-02) , факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому га бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтверджених доказів, та річного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства.

За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтримує думку судів попередніх інстанцій, що актами перевірок не доведено вчинення порушення з боку позивача і відсутні підстави для визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій і вважає вірним, враховуючи викладене, визнання нечинним . податкового повідомлення-рішення №273-23/1-22176165-207/2 від 26.08.2005.

Відносно позовних вимог про зобов’язання повернути нарахований та сплачений єдиний податок в сумі 93277 грн. та пеню на користування коштами, то судова колегія не вбачає з матеріалів справи підстав для такого повернення.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанц ій, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Калуської об’єднаної державної податкової інспекції не підлягає задоволенню, а ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 року та постанова господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2005 року у справі № А-8/149 залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд – 7

Касаційну скаргу Калуської об’єднаної Державної податкової інспекції залишити без задоволення, ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 року та постанову господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2005 року у справі № А-8/149– залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.