Справа 22а-1030/07

Рядок статзвіту 23

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого-Багрія В.М.,

суддів: Довгополова О.М., Улицького В.З.,

при секретарі: Соколовській А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області та апеляційну скаргу (подання) прокуратури Івано-Франківської області на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 29 березня 2007р.,

В грудні 2006р. ТзОВ "Серін" смт. Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області звернулося до господарського суду з позовом до ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000001212301/0 від 17 листопада 2006р.

Покликалося на те, що з 10 по 13 листопада 2006р. податковий орган провів додаткову невиїзну документальну перевірку дотримання правильності сплати ПДВ на підприємстві, з цього приводу склав акта від 13.11.2006р., в якому зафіксовано завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2004р., лютий, травень, липень 2005р., всього на загальну суму 421 675,13 грн. Оскарженим податковим повідомленням-рішенням позивачу було визначено нове податкове зобов’язання з ПДВ та застосовано штрафні санкції.

Оскільки таке рішення податкової інспекції, на думку позивача, є незаконним, бо несплата ПДВ контрагентами не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу та застосування до неього штрафних санкцій, останній просив задоволити позов та визнати недійсним зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 29 березня 2007р. позов задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області від 17.11.2006р. № 000001212301/0 .

Постанову господарського суду оскаржили ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області та прокуратура тієї ж області.

В апеляційних скаргах покликаються на те, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи допустив порушення норм матеріального права, не прийняв до увагу ту обставину, що в окремі місяці 2004 та 2005років позивач безпідставно завищив суму бюджетного відшкодування ПДВ, в той час, як такий податок не був сплачений до бюджету контрагентами позивача, що не давало права включати суми ПДВ за окремі періоди до податкового кредиту. Дії податкового органу в частині визначення позивачу податкового зобов’язання з ПДВ та застосування штрафних санкцій вважають правомірними. Просять незаконну постанову господарського суду скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову позивачу.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, в листопаді 2006р. ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області провела додаткову невиїзну документальну перевірку правильності визначення сум податку на додану вартість позивачем за вересень 2004р, лютий, травень та липень 2005р., з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу.

Внаслідок перевірки податковий орган прийшов до висновку про завищення позивачем, який є правонаступником ДП ТзОВ "Серін Юкей Лімітед", сум бюджетного відшкодування з ПДВ за вказані періоди в загальному розмірі 421675,13 грн.

Як наслідок, позивачу було направлене оскаржене податкове повідомлення-рішення, яким було визначено податкове зобов’язання з ПДВ та застосовано штрафні санкції в розмірі 9000 грн. за порушення податкового законодавства.

Підставою для застосування податковим органом штрафних санкцій послужило те, що підприємства-постачальники позивача не сплатили до бюджету суми ПДВ, що не давало права позивачу включати сплачені ним суми ПДВ в зазначені податкові періоди до податкового кредиту з метою отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Досліджуючи обставини справи, пов’язані з правомірністю дій податкового органу в цій частині, господарський суд правильно вважав, що відповідно до закону єдиною підставою для отримання бюджетного відшкодування ПДВ є податкові декларації за відповідний період.

З матеріалів справи видно, що позивач за зазначені в акті перевірки періоди подав до державної податкової інспекції податкові декларації з податку на додану вартість, проти чого не заперечує податковий орган.

Доводи відповідача в тій частині, що підставою для відшкодування з бюджету сум ПДВ є фактичне надходження такого податку до бюджету від контрагентів, що дає реальну можливість для бюджетного відшкодування, суд першої інстанції правомірно вважав помилковими, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового стану інших осіб і фактичної сплати ПДВ до бюджету. Питання щодо від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і цей факт не ставиться в залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування? і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В справі встановлено, що позивач всіх цих умов дотримав, що стверджується відповідачем в актах перевірки за вересень 2004р., лютий, травень та липень 2005р., де зазначено, що сума бюджетного відшкодування позивачу перевірена та підтверджена відповідними документами.

За таких обставин, правильно встановивши фактичні обставини справи, господарський суд прийняв обґрунтовану постанову, якою визнав неправомірними дії податкового органу в частині визначення позивачу податкового зобов’язання та застосування штрафних санкцій.

Постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, наявним в ній доказам, які належно оцінені судом, вимогам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційних скарг, одинакових за змістом, на ці висновки суду не впливають та спростовуються доказам в справі, аналіз яким обґрунтовано дав господарський суд.

За таких обставин апеляційні скарги податкової інспекції та прокуратури задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області та апеляційну скаргу (подання) прокуратури Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 29 березня 2007р. залишити без змін.

Ухвала протягом одного місяця може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.