Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді   Брайка А. I.,

суддів  Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання - Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Поворот"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.05.2005р. у справі № 4/669-04

за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Поворот"

до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м.

Суми

про визнання недійсним рішення № 251 від 27.10.2004р. та частково недійсним рішення  № 249 від 27.10.2004р.,

за участю представників:

позивача - не з'явились,

відповідача - не з'явились,

встановив:

Приватним виробничо-комерційним підприємством "Поворот" подано позов, з урахуванням послідуючих уточнень, про: визнання недійсним повністю рішення № 251 від 27.10.2004р. про застосування фінансових санкцій у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 4 215 грн. 37 коп. та нарахування пені в розмірі 1 086 грн. 84 коп. за несвоєчасну сплату страхових внесків; визнання недійсним рішення № 249 від 27.10.2004р. в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 251 грн. за заниження зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.02.2005р. у справі № 4/669-04 позов задоволено.

В обгрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що при визначенні сум фінансових санкцій за жовтень 2002р., січень та березень 2003р. відповідач повинен був застосувати положення пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , позивач як платник єдиного податку згідно Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.05.2005р. рішення від 21.02.2005р. по даній справі скасовано, в позові відмовлено.

При цьому суд апеляційної інстанції підставами такого висновку зазначив, що до правовідносин між сторонами слід застосовувати Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , яким визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та згідно якого законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати; позивач несвоєчасно доплатив різницю від суми страхових внесків, передбаченої зазначеним законом та законодавством про спрощену систему оподаткування у зв'язку з чим йому правомірно нараховані штраф і пеня.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу в якій просить її скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції посилаючись на порушення ч. 2 ст. 11 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", а також клопотання, в якому просить здійснити розгляд справи з урахуванням Закону України від 16 березня 2006р. № 3583-IV (3583-15) .

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову від 05.05.2005р. без змін посилаючись на прийняття рішень про застосування штрафних санкцій в межах його компетенції та відповідно до чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, за результатами проведеної відповідачем перевірки правильності повноти нарахування, своєчасності сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до Пенсійного фонду за період з 01.08.2001р. по 01.09.2004р. складено акт від 07.10.2004р., згідно якого заборгованість по сплаті збору складає 12 094 грн. 80 коп.

На підставі зазначеного акту відповідачем 27.10.2004р. прийняті рішення № 249 про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 251 грн. 26 коп. у зв'язку із заниженням в жовтні 2002 року, січні, березні, червні, жовтні, листопаді 2003 року зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та № 251 про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 4 215 грн. 37 коп. та нарахування пені в розмірі 1 086 грн. 84 коп. за несвоєчасну сплату в 2004р. страхових внесків.

Аналізуючи положення пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , ч. 2 ст. 11 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) слід зазначити, що у разі самостійного донарахування контролюючим органом зобов'язання у зв'язку із виявленням заниження такої сплати до платника застосовуються штрафні санкції в розмірах, передбачених чинним на момент завершення перевірок законодавством, що в даному випадку складає 50 відсотків недоплати.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України (254к/96-ВР) виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.

Відповідно до п. 1 ст. 14, ч. ч. 4, 6 ст. 18, п. 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , що набрав чинності з 01.01.2004р., підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, відносяться до категорії страхувальників; страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство; законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати; до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, починаючи з 01.01.2004р. положення Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не можуть бути застосовані стосовно юридичної особи, зареєстрованої в установленому порядку як суб'єкт підприємницької діяльності і яка перейшла на спрощену систему оподаткування, щодо несплати нею до Пенсійного фонду України внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у встановленому Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) порядку.

Посилання позивача на ст. 2 Закону України "Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року" (3583-15) є безпідставними, оскільки зазначений закон набрав чинності з 14.04.2006р., тобто після прийняття оскаржуваної постанови.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в позові вірним, постанова прийнята відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги позивача є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України (2747-15) , -

ухвалив:

1. Залишити касаційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Поворот" без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.05.2005р. у справі № 4/669-04 - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України (2747-15) .