22а-41/07 Про стягнення грошової допомоги при звільненні - 24.07.2007 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою командира військової частини А2183 на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 березня 2007 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А2183 про визнання неправомірними дій по невиплаті грошової допомоги при звільненні з військової служби, -

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А2183 про визнання неправомірними дій по невиплаті грошової допомоги при звільненні з військової служби.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що проходив дійсну військову службу у Збройних Силах СРСР з 05 серпня 1981 року по 04 вересня 1990 року, та у Збройних Силах України з 09 червня 1995 року по 18 жовтня 2006 року. Звільнений з військової служби у запас за станом здоров'я з правом на отримання військової пенсії. Згідно наказу МО України від 18 жовтня 2006 року № 259 має вислугу в Збройних Силах 20 років 2 місяці. На момент звільнення його місячне грошове забезпечення складало 1295 грн. 95 коп..

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", в редакції від 04 квітня 2006 року, він має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні, тобто у розмірі 12959 грн. 50 коп., однак йому відмовили у її виплаті, посилаючись на відсутність передбачених ст. 15 ч. 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" підстав у зв'язку з повторним звільненням із Збройних Сил України.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 березня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Дії військової частини А2183 по невиплаті позивачу вихідної допомоги при звільненні з військової служби визнано неправомірними. Постановлено про стягнення з військової частини А2183 на користь ОСОБА_1 одноразової грошової* допомоги у розмірі 12950 грн. 95 коп..

Головуючий І інстанції суддя Сотська C.O. Справа №22а-41 /2007 р.

Доповідач суддя Золотніков О.С. Категорія № 36

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, командир військової частини А2183 в апеляційній скарзі зазначає, що постанову суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Оскільки ОСОБА_1 при першому звільненні з військової служби у 1990 році отримував вихідну допомогу, він відповідно до ст. 118 Закону України "Про державний бюджет України на 2006-й рік" не має права на отримання такої допомоги при повторному звільненні з військової служби. У зв'язку з викладеним ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги та позивача, який вважав за необхідне залишити постановлене судове рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів надходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив дійсну службу у Збройних Силах СРСР з 05 серпня 1981 року по 04 вересня 1990 року і був звільнений за власним бажанням. При звільнені позивачу було виплачено вихідну допомогу в розмірі двомісячного грошового забезпечення.

На підставі Наказу Міністра оборони України № 156 від 25 квітня 1995 року (по особовому складу) ОСОБА_1 прийнято в добровільному порядку на службу до Збройних Сил України із збереженням усіх встановлених законодавством пільг і гарантій, та наказом командира військової частини 16613 № 109 від 09 червня 1995 року зараховано до списків особового складу частини.

Наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України № 259 від 30 серпня 2006 року (по особовому складу) майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за станом здоров'я з вислугою 20 років 02 місяці. Згідно наказу командира військової частини А2183 № 219 від 18 жовтня 2006 року позивача виключено із списків особового складу частини. При цьому у виплаті вихідної допомоги позивачу відмовлено.

Згідно довідки-розрахунку фінансово-економічного управління Південного оперативного командування на момент звільнення грошове забезпечення позивача складало 1295 грн. 95 коп..

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", в редакції від 04 квітня 2006 року, ОСОБА_1, як особа, що має право на пенсію за цим Законом (2262-12) та звільнена зі служби за станом здоров'я, має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", із змінами від 29 квітня 2006 року, у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби без урахування попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Ст. 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" встановлено, що військовослужбовцям у разі повторного звільнення зі служби грошова допомога, передбачена п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не виплачується, за винятком тих осіб, які при першому звільнені не набули права на отримання цієї допомоги.

Аналізуючи наведені законодавчі акти, колегія суддів надходить до висновку, що обов'язковими умовами набуття права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", є наявність у звільненої особи права на отримання

військової пенсії та звільнення цієї особи з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів.

Оскільки позивач при звільненні з військової служби у 1990 році не набув права на отримання військової пенсії, і, крім того, звільнився зі служби за власним бажанням, на нього не розповсюджуються наведені вище положення ст. 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" в частині невиплати одноразової грошової допомоги.

При цьому судова колегія враховує, що при звільнені із Збройних Сил СРСР у 1990 році одноразова грошова допомога була отримана позивачем на підставі нормативно-правового акту колишнього СРСР у значно меншому розмірі, ніж це передбачено зазначеними законодавчими актами України.

Крім того, при прийнятті ОСОБА_1 на військову службу в Збройні Сили України, на позивача було розповсюджено дію усіх встановлених законодавством пільг і гарантій, про що прямо зазначено в наказі Міністра оборони України № 156 від 25 квітня 1995 року (по особовому складу). Станом на квітень 1995 року п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було передбачено право військовослужбовців на отримання при звільнені з військової служби за станом здоров'я грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без будь-яких обмежень цього права. Введення наступних обмежень на виплату зазначеної допомоги є звуженням обсягу законодавчо закріпленого права позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України визнається недопустимим.

Із врахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є обгрунтованим.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

Апеляційну скаргу командира військової частини А2183 залишити без задоволення, а постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 березня 2007 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А2183 про стягнення грошової допомоги при звільненні з військової служби - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.