22-а-566/07 Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, якими визначено суму завищення бюджетного відшкодування та нараховано суму податкового зобов’язання з податку на прибуток - 19.07.2007 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову господарського суду Харківської області від ІНФОРМАЦІЯ_1року по справі НОМЕР_7 за позовом Приватної фірми "Орнатус"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання нечинними повідомлень.

Позивач, приватна фірма "Орнатус" звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому (після уточнення позовних вимог, які прийняті судом) просить визнати не чинними рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2р., НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2р., НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2р., НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_3р., НОМЕР_5від ІНФОРМАЦІЯ_3р., НОМЕР_6від ІНФОРМАЦІЯ_3р. як такі, що не відповідають вимогам законодавства.

Постановою господарського суду Харківської області від ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у справі НОМЕР_7 за позовом ПФ "Орнатус" до Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків м. Харкові позовні вимоги задоволено. Визнані не чинними рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2р., НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2р., НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2р., НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_3р., НОМЕР_5від ІНФОРМАЦІЯ_3р., НОМЕР_6від ІНФОРМАЦІЯ_3р.

Відповідач, Спеціалізована Державна податкова інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові з постановою суду не погоджується, просить її скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у скарзі.

Представники апелянта підтримали апеляційну скаргу.

Позивач, приватна фірма "Орнатус" з апеляційною скаргою не погоджується, просить у її задоволенні відмовити, вважає постанову прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при дослідженні та врахуванні всіх обставин справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, рішення суду першої інстанції правомірним з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова була проведена виїзна планова перевірка ПФ "Орнатус" з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з ІНФОРМАЦІЯ_4р. по ІНФОРМАЦІЯ_5р., за наслідками якої був складений акт НОМЕР_8 від ІНФОРМАЦІЯ_6г. (далі № 1489), за висновками якого були встановлені пп 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток на суму - 38700,0 грн.; у тому числі за 1 кв. 2006р. -7712,0 грн.; за 2 кв. 2006 р. 30988,0 грн., п. 11.5 ст. 11, пп. 7.7.1 п.п.7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України від 06.03.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , в результаті чого встановлено завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за ІНФОРМАЦІЯ_7р. на 612484,0 грн., за ІНФОРМАЦІЯ_8р. на 295620, 0 грн. та заниження суми до сплати в бюджет податку на додану вартість за ІНФОРМАЦІЯ_7 року - 1795433,0 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у висновках цього акту СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові використані дані про порушення, відображені в акті НОМЕР_9від ІНФОРМАЦІЯ_12г. за проведеною позаплановою перевіркою ПФ "Орнатус" з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за ІНФОРМАЦІЯ_9року, ІНФОРМАЦІЯ_10 року, якою встановлено, що підприємством до складу податкового зобов'язання у ІНФОРМАЦІЯ_9року включено податкові зобов'язання по податкових векселях, термін сплати яких виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу у сумі 4 533 271,0 грн., у ІНФОРМАЦІЯ_10 року у сумі 2 091 053,0 грн. До складу податкового кредиту у ІНФОРМАЦІЯ_9року до рядка 16 податкової декларації з податку на додану вартість включено податкові зобов'язання по податкових векселях за ІНФОРМАЦІЯ_11 року у сумі 3 533 266,26 грн., у ІНФОРМАЦІЯ_10 року до рядка 12.2 декларації включено податкові зобов'язання по податкових векселях за ІНФОРМАЦІЯ_9року у сумі 4 533 271,0 грн.

Актом від ІНФОРМАЦІЯ_12 р. встановлено порушення п.11.5 ст.11 Закону України "Про ПДВ" в наслідок чого сума податкового кредиту завищено за ІНФОРМАЦІЯ_9року на 3533 266,26 грн., за ІНФОРМАЦІЯ_13 року на 4 533 271,0 грн., завищено суму податкового зобов'язання за ІНФОРМАЦІЯ_9року на 4 533 271,0 грн.(по р. 19.1 суми ПДВ, які не підлягають включенню до складу податкових зобов'язань у поточному звітному періоді), за ІНФОРМАЦІЯ_13 року на 2 091 053,0 грн. (по р. 19.1 суми ПДВ, які не підлягають включенню до складу податкових зобов'язань у поточному звітному періоді) та за результатами перевірки заявлена до відшкодування сума ПДВ за ІНФОРМАЦІЯ_10 року зменшена на 1 014 201,0 грн.

За висновками НОМЕР_9від ІНФОРМАЦІЯ_12г. прийнято податкове повідомлення-рішення НОМЕР_10 від ІНФОРМАЦІЯ_14р., яким приватній фірмі "Орнатус" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 014 201,0 грн.

Підприємство не погоджуючись з прийнятим рішенням було ініційовано процедуру адміністративного оскарження та за результатами розгляду повторної скарги було прийнято податкове повідомлення-рішення від ІНФОРМАЦІЯ_15року НОМЕР_11 про зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 829729,0 грн. за ІНФОРМАЦІЯ_10 року (за виключенням неправомірно зменшеної суми 184472,0 грн.).

Постановою господарського суду Харківської області від ІНФОРМАЦІЯ_16 року по справі НОМЕР_12 за позовом ПФ "Орнатус" до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, ДПА у Харківській області, 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання не чинним повідомлення-рішення, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення НОМЕР_11 від ІНФОРМАЦІЯ_15р. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_177р. по справі НОМЕР_13 постанова господарського суду Харківської області від ІНФОРМАЦІЯ_16 року по справі НОМЕР_12 залишена без змін.

Актом перевірки від ІНФОРМАЦІЯ_6р. НОМЕР_14 встановлено, що:

- підприємством віднесено до складу податкового кредиту р. 12.2 декларації суму зобов'язань по податковим векселям термін сплати яких виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, не сплачених грошовими коштами у сумі 2 091 053,0 грн., чим було завищено податковий кредит у ІНФОРМАЦІЯ_7р. на 2 091 053,0 грн.;

- ПФ "Орнатус" в порушення п.11.5 ст.11 Закону України "Про ПДВ" завищено податковий кредит по податковим векселям, термін сплати по яких виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю на суму 2 091 053,0 грн.;

- встановлена різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за ІНФОРМАЦІЯ_7р. - позитивна та складає 1795433,0 грн., сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню за даними платника у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ у наступних податкових періодах зменшено на 612 484,0 грн.;

- сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками лютого 2006 року, яка переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, тобто за ІНФОРМАЦІЯ_8 року відсутня;

- згідно з даними декларації платника та даними перевірки за ІНФОРМАЦІЯ_8р. різниця між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту з ПДВ має від'ємне значення та складає 1 164 552,0 грн., враховуючи вищенаведене сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за ІНФОРМАЦІЯ_8р. зменшена на 295 620,0 грн.

- підприємством зайво включено до складу валових витрат суму 30849,0 грн. у 1 кварталі 2006 року та у 2 кварталі 2006 року суму 123954,0грн. у зв'язку з тим, що ПФ "Орнатус" отримувала від СПД ФО ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продукти харчування за цінами, більше ніж звичайні.

На підставі акту перевірки від ІНФОРМАЦІЯ_6р. НОМЕР_14 ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення НОМЕР_15 від ІНФОРМАЦІЯ_18р., про зменшення ПФ "Орнатус" суми бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 908 104,0 грн. (612 484,0 + 295 620,0); НОМЕР_16від ІНФОРМАЦІЯ_18р., про визначення ПФ "Орнатус" суми податкового зобов'язання по ПДВ у розмірі 2 693 149,50 грн. : за основним платежем 1 795 433,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 897 716,50 грн., НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_18р., про визначення ПФ "Орнатус" суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 47211,20 грн. : за основним платежем 38 700,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8 511,20 грн.

Підприємство не погодилось з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та відповідно ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. ( із змінами та доповненнями) (далі Закон № 2181) та звернулось до ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова з первинною скаргою від ІНФОРМАЦІЯ_19р. про скасування вказаних податкових рішень, ІНФОРМАЦІЯ_20р. за наслідками розгляду даної скарги одержане рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова НОМЕР_17 від ІНФОРМАЦІЯ_21р., яким скарга ПФ "Орнатус" залишена без змін.

З ІНФОРМАЦІЯ_22р. ПФ "Орнатус" взято на облік до Спеціалізованої податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові.

З урахуванням рішення за розглядом первинної скарги та з метою доведення граничних строків для сплати суми податкового зобов"язання, визначенного контролюючим (податковим) органом, підприємству направлені податкові повідомлення-рішення, прийняті СДПІ по роботі з ВПП у м. ХарковіНОМЕР_18, НОМЕР_19 та НОМЕР_20 від ІНФОРМАЦІЯ_23р. змісту аналогічного податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від ІНФОРМАЦІЯ_18р. відповідно.

Згідно ст. 5 Закону № 2181 ПФ "Орнатус" звернулась до ДПА у Харківський області з повторною скаргою від ІНФОРМАЦІЯ_24р. про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові від ІНФОРМАЦІЯ_23р., яка за рішенням ДПА у Харківській області відІНФОРМАЦІЯ_25р. за результатами розгляду повторної скарги залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова НОМЕР_16, НОМЕР_2, НОМЕР_21 від ІНФОРМАЦІЯ_18р. (податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.ХарковіНОМЕР_18, НОМЕР_19та НОМЕР_20 від ІНФОРМАЦІЯ_23р.) залишені без змін. Підприємству направлені податкові повідомлення-рішення, прийняті СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_3р., НОМЕР_5від ІНФОРМАЦІЯ_3р., НОМЕР_6від ІНФОРМАЦІЯ_3р. змісту аналогічного податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами акту перевірки, тобто первинним.

Згідно абз.7 п.11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" про ПДВ встановлюють безумовне право платника податків включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний період, в якому відбулося його поставка органу митного контролю, якщо такий платник податків на дату поставки такого податкового векселя має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю. При цьому такий податковий вексель вважається погашеним.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що за матеріалами перевірки, у зв'язку з невірним застосуванням норм ст.11.5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) для погашення податкових векселів (формування стр.19.2 Декларації), підприємством завищена сума податкового зобов'язання за ІНФОРМАЦІЯ_9року на 4 533 271,0 грн. і за ІНФОРМАЦІЯ_10 року - на 2 091 053,0 грн.

Оскільки ці дані в наступному податковому періоді формують суму податкового кредиту (стр.12.2), відмічене відповідне завищення останнього в січні на 4 533 271,0 грн. та в лютому на 2 091 053,0 грн., були відображені в деклараціях по ПДВ у перевіряємому періоді згідно вимог абз.7 ст.11.5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , оскільки заповнення рядка 19.2 є фактичним погашенням податкових векселів, виданих платником податків в звітному періоді і відповідних критеріям вказаної норми закону.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що при оформленні підприємством податкових векселів ( за переліком в томі 1 на а.с.154-156) за період, що перевірявся, сума по кожному з них знаходилася в межах суми задекларованого бюджетного відшкодування (переплати по особовому рахунку ПФ "Орнатус"), порядок погашення векселів такої категорії врегульований абз.7 п.11.5 ст.11 Закону про ПДВ.

Колегією суддів підтверджено, що сума ПДВ до відшкодування виникла у підприємства ще у ІНФОРМАЦІЯ_28 року та підтверджена актом перевірки від ІНФОРМАЦІЯ_26р. НОМЕР_22

Крім того, згідно листа від ІНФОРМАЦІЯ_27р. НОМЕР_23 СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові підтверджує суму ПДВ, задекларовану до відшкодування, у розмірі 1 937 408,86 грн. і жоден виданий підприємством вексель не перевищив цю суму. Дана сума станом на момент розгляду справи не відшкодована позивачу.

Не дивлячись на це, в акті перевірки перевіряючими зроблений висновок про порушення підприємством п.11.5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) фактично у зв'язку з тим, що підприємство не подавало до ДПІ заяви про погашення податкових векселів в рахунок зменшення сум бюджетного відшкодування, а погашало податкові векселя включенням їх сум до складу податкових зобов'язань звітного періоду, але ж таке твердження податковому органу є неправомірним, оскільки згідно абз.4 п.11.5 ст.11 Закону платник податків може по самостійному рішенню достроково погасити вексель шляхом перерахування грошових коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

Крім того, п.19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України (1104-97-п) , встановлено, що платник податків у разі ухвалення рішення достроково погасити податковий вексель подає до податкового органу письмову заяву про дострокове погашення векселя за рахунок суми бюджетного відшкодування, тобто погашення податкового векселя за рахунок суми підтвердженого бюджетного відшкодування є одним з варіантів дострокового погашення такого векселя, яке приймається платником податків добровільно.

Колегія суддів зазначає, що вказаними нормами Закону (168/97-ВР) та Порядку (1104-97-п) передбачено право платника податків, а не обов"язок вчиняти такі дії і погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що керуючись нормами Закону (168/97-ВР) про ПДВ, підприємство для погашення податкового векселя відображало його суму у складі податкових зобов'язань в декларації по ПДВ у місяці погашення.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000 р., податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Згідно ч.1, ч.2, ч.3, ч.4 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції (254к/96-ВР) та законів України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З 28.07.2005р. набули чинності зміни, внесені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законів України" від 07.07.05р. № 2771-IV (2771-15) в Закон України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97р. (168/97-ВР) , у зв'язку з чим, зокрема, змінений порядок погашення податкових векселів.

Нові правила видачі податкового векселя за Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" і деякі інших законів України" N 2505-ІУ (2505-15) набрав чинності з 31.03.05р., а нові правила їх погашення - з 28 липня 2005 року за Законом України №2771-ІУ від 07.07.05р. (2771-15)

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в липні та в серпні 2005 року підприємство здійснювало імпорт товарів на митну територію України і використовувало своє право видавати митним органам податкові векселі на суму ввізного податку на додану вартість. Оскільки ПФ "Орнатус" мала підтверджену за наслідками перевірок суму бюджетного відшкодування, погашення таких векселів проводилося шляхом включення сум виданих податкових векселів до складу податкових зобов'язань за відповідний період.

Позивач не заповнював в ці періоди рядок 12.2 декларації з ПДВ на суми погашених в попередніх періодах векселів, хоча у підприємства і було таке право, але вказана помилка в раніше поданих деклараціях була самостійно виправлена позивачем в декларації за ІНФОРМАЦІЯ_9року по рядку 16.3 на загальну суму 3 533 266,26 грн. (3000197,00 грн. за ІНФОРМАЦІЯ_29 року та 533069,00 грн. за ІНФОРМАЦІЯ_30року частково). Колегія суддів зазначає, що такі дії позивача відповідають вимогам п.5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000 р., який за преамбулою є спеціальним законом з питань оподаткування, визначено як право платника податку на самостійне виправлення помилок в раніше поданих деклараціях.

Доводи апелянта з посиланням на той факт, що при ухваленні оскарженої постанови суд першої інстанції припустився порушення у застосуванні норми пп..7.1 ст.5 Закону № 2181 щодо права платника податку на самостійне виправлення помилок в раніше поданих деклараціях та не врахування судом вимог п.п.4 п.4 наказу ДПА України від 30.05.97р. № 166 (z0250-97) "Про затвердження форми податкової декларації і порядку її заповнення", як спеціальної норми права відносно виправлення даних, що містяться тільки в одній раніше поданій декларації є помилковими, оскільки суперечать спеціальному Закону з питань оподаткування, яким є Закон (2181-14) № 2181 і застосуванням норм якого відповідає принципу законності в розумінні ст. 2 КАС України при здійсненні правосуддя в адміністративних судах.

В акті перевірки податковим органом було зазначено про заниження позивачем суми податкового зобов'язання по податку на прибуток на 38 700,0 грн.: у тому числі у 1 кварталі 2006 року на суму 7712,0 грн., у 2 кварталі 2006 року на суму 30988,0 грн. в порушення п.п. 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" у зв"язку із зайвим віднесенням до складу валових витрат суму 154803,0 грн. : у 1 кварталі 2006 р.- 30849,0 грн., у II кварталі 2006р. - 123954,0 грн. за встановленим порушенням при перевірці правильності включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товарів, виконанням робіт (послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (рядок 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємства), так як ПФ "Орнатус" отримувала від СПДФО ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продукти харчування (овочі, фрукти) за цінами більші ніж звичайні ( том 1 а.с.73-76).

В договорах комісії між ПФ "Орнатус" та СПДФО ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на закупівлю товарів ціни на продукти харчування не вказані.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дохід, отриманий від продажу товарів ( робіт, послуг ) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари / роботи, послуги /, що діяли на дату такого продажу.

Відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з юридичними особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Згідно пп.1.20.1 п.1.20 ст. 1 цього Закону якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно пп.1.20.2 п.1.20 ст. 1 цього Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Згідно пп.1.20.5-1 п.1.20 ст. 1 цього Закону якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Згідно пп.1.20.8 п.1.20 ст. 1 цього Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно пп.1.20.9 п.1.20 ст. 1 цього Закону додатково до правил визначення звичайної ціни, встановлених цим пунктом, Кабінет Міністрів України має право встановити методологію визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платниками податку, визначеними як природні монополісти відповідно до закону, виходячи з таких правил:

а) у разі коли неможливо визначити ціну товарів (робіт, послуг) через відсутність або недоступність відповідної інформації, для визначення звичайної ціни використовується метод ціни перепродажу (наступного продажу) таких товарів (робіт, послуг). При цьому ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається на рівні ціни, за якою такі товари (роботи, послуги) перепродаються їх покупцем у разі наступного продажу, з урахуванням визначених за допомогою застосування звичайних цін фактичних витрат, понесених цим покупцем під час продажу та просування на ринок цих товарів (робіт, послуг), а також звичайного для даного виду діяльності прибутку покупця (без врахування ціни, за якою покупцем були придбані у продавця товари);

б) у разі неможливості використання методу ціни перепродажу товарів (робіт, послуг) використовується метод "витрати плюс" (витратний), за яким ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається як сума фактичних (понесених) витрат та звичайного для даного виду діяльності прибутку. При цьому враховуються визначені із застосуванням звичайних цін витрати на виробництво (придбання) та (або) продаж товарів, їх транспортування, зберігання, страхування або інші подібні витрати.

Згідно пп.1.20.1 п.1.20 ст. 1 цього Закону донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

З метою обгрунтування рівня цін на придбані від СПДФО товари на підприємство податковим органом було надіслано лист-запит від ІНФОРМАЦІЯ_31р. НОМЕР_29. У відповіді від ІНФОРМАЦІЯ_32р. НОМЕР_28 позивач повідомив, що рівень цін на вказану продукцію та їх зміни в окремі періоди (сезони) контролюється відділом маркетингу з урахуванням специфіки:

- якість продукції, що поставляється (можливість продажу елітним ресторанам та VIP-клієнтам);

- об'єми постачання;

- терміни виконання зобов'язань по поставці заявленого товару;

- терміни оплати (можливість тривалого відстрочення);

- сезон постачання (попит у зв'язку з малими об'ємами зовнішнього завезення);

- обмеження постачань іншим постачальникам (обхват сегменту продукції - дистрибьюція).

З метою доведення того, що ціни на придбані від СПДФО не відповідають рівню звичайних цін та з'ясування ціни придбання на ідентичні товари, ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова звернулась з листами-запитами до Державної інспекції з контролю за цінами в Харківській області (лист від ІНФОРМАЦІЯ_33р. НОМЕР_24), Харківської товарної біржі (лист від ІНФОРМАЦІЯ_34р.НОМЕР_25), ТОВ "Рост 2005" (лист від ІНФОРМАЦІЯ_35р. НОМЕР_26), ТОВ "Європоль" (лист від ІНФОРМАЦІЯ_35р. НОМЕР_27).

Згідно отриманих відповідей у ході перевірки встановлено, що ціни придбання на ПФ "Орнатус" значно перевищують рівень середніх цін по регіону або цін придбання на продукти харчування (овочів та фруктів) іншими супермаркетами.

Колегія суддів зазначає, що нормами законодавства передбачено як спеціальний порядок донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін шляхом застосування процедури, встановленої законом для нарахування зобов'язань за непрямими методами, так і застереження щодо покладення обов'язку доведення невідповідності ціни договору рівню звичайної ціни у випадках, передбачених Законом, на орган державної податкової служби (пп.1.20.8, пп.1.20.10 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Зазначені норми кореспондуються з розподілом обов'язку доведення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України .

Колегія суддів дійшла висновку про недодержання відповідачем процедури визначення податкових зобов'язань платника податку із застосуванням звичайних цін, не доведення податковим органом невідповідності договірних цін на овочі, фрукти рівню звичайних (ринкових) цін.

В порушення вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України від акт перевірки відповідача від ІНФОРМАЦІЯ_6р. НОМЕР_14 не містить методу, за яким відповідач визначав ціну, що вона є більше ніж звичайна.

Крім того, відповідач посилається на порушення позивачем норми п. 7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яка регулює оподаткування операцій з пов'язаними особами, але ж податковим органом не надано жодного доказу, не доведено ні у суді першої інстанції, ні у суді другої інстанції, що ПФ "Орнатус" здійснював господарські операції з пов"язаними особами.

Судами вірно встановлені фактичні обставини справи, яким дана належна юридична оцінка, судом обґрунтовано застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини і при цьому не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційної скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержананням норм матеріального і процесуального права .

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог у зв"язку з необґрунтованим ухваленням оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги.