Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу підприємцяОСОБА_1

на постанову господарського суду Iвано-Франківської області від 23 листопада 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2006 року

у справі №А-8/155

за позовом підприємцяОСОБА_1

до Калуської ОДПI Iвано-Франківської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У вересні 2005 року позивач звернувся до господарського суду Iвано-Франківської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Калуської ОДПI Iвано-Франківської області НОМЕР_1 від 20.06.2003р..

Постановою господарського суду Iвано-Франківської області від 23 листопада 2005 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2006 року, у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій поставлено питання про скасування вищезазначених судових рішень, як таких, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що податковим органом було проведено перевірку позивача на предмет контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, про що складено акт НОМЕР_2 від 03.06.2003р..

У вказаному акті зроблено висновок про порушення позивачем ст.3 Закону України "Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) та ст.3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) .

На підставі вказаного акту перевірки було прийняте повідомлення-рішення НОМЕР_1 від 20.06.2003р. про визначення податкового зобов'язання з на суму 6538,33грн. за платежем - штрафні санкції за порушення законодавства про патентування.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України (2747-15) суд відмовляє у задоволенні позову якщо пропущено строк для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін у справі.

У доповненому запереченні на позовну заяву відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав того, що позивачем пропущено встановлений процесуальний строк.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був обізнаний щодо дій податкового органу з приводу визначення податкового зобов'язання за оспорювані порушення, а також приймав участь у справі, що пов'язана з даною справою, суду загальної юрисдикції з захистом своїх прав та інтересів у справі.

Крім того, позивач сам вказує на ту обставину, що ухвалою суду від 21.10.2003р. апеляційної інстанції суду загальної юрисдикції було закрито провадження по справі про оскарження даного податкового повідомлення-рішення та роз'яснено його право на звернення до господарського суду. Однак, позивач не скористався наданим йому правом.

Вказані обставини стали підставою для відмови у задоволенні позовних вимог судом першої судової інстанції, оскільки доводи позивача про причини пропущення строку на звернення з позовом до суду не були прийняті.

Відповідно до ст.99 КАС України (2747-15) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, що встановлений цим Кодексом в 1 рік.

Відповідно до ст.49 КАС України (2747-15) особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Судова колегія погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, щодо того, що позивачем не спростовано безпідставність пропуску строку з зверненням до суду.

Доводами касаційної скарги наведене не спростовано.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Iвано-Франківської області від 23 листопада 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.