Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.2006 р.

у справі № 23/3002-05-9473А господарського суду Одеської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сплав"

до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Одеської області від 29.11.2005р. в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення ДПI у Біляївському районі Одеської області від 10.10.2005р. № 0002731501/0 про зменшення бюджетного відшкодування на суму 126,00 грн., заявленого ТОВ "Сплав" в податковій декларації з ПДВ за серпень 2005 року, відмовлено з посиланням на пункт 6.2 статті 6 та підпункт 7.7.9 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , зі змісту яких суд дійшов висновку, що право на застосування нульової ставки з податку на додану вартість та отримання бюджетного відшкодування щодо операцій з компенсації розміру митних зборів, сплачених комісіонером при експорті товарів та здійсненні супутніх такому експорту послуг за договором комісії, передбачено для сторони договору, яка виступає комітентом, тоді як позивач здійснював експорт товарів на умовах комісіонера згідно договорів комісії від 28.04.2005р. № 01/28-04-2005, укладеного з ДП "Торговий дім "Пальміра", та від 15.07.2005р. № 02/15-07-2005, укладеного з ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.2006р. постанова господарського суду Одеської області від 29.11.2005р. скасована, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що припис підпункту 7.7.9 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) щодо включення до бази оподаткування податком на додану вартість за ставкою, визначеною абзацом першим пункту 6.1 статті 6 зазначеного Закону, а саме 20 відсотків до бази оподаткування, стосується комісійної винагороди, отриманої платником податку від іншого платника податку за договором комісії, а оскільки спір виник внаслідок застосування позивачем нульової ставки до операцій з отримання від комітента компенсації розміру митних зборів, сплачених товариством митному органу при здійсненні митного оформлення експортованих за договором комісії товарів, положення вказаного підпункту на ТОВ "Сплав" не поширюються. Також суд взяв до уваги той факт, що за договором комісії комітент визначав розмір компенсації зі сплати митних зборів без урахування ПДВ. За висновком суду апеляційної інстанції таке не суперечить ні пункту 6.2 статті 6 в поєднанні з підпунктом 7.7.9 пункту 7.7 статті 7 в частині визначення платника податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, ані підпункту 3.2.6 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

В касаційній скарзі ДПI у Біляївському районі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишивши в силі постанову господарського суду першої інстанції, вважаючи, що сплата митних зборів не є наданням супутніх послуг, оскільки вартість перших не включається до митної вартості товарів, що експортуються, а відтак застосування позивачем нульової ставки до операцій з отримання компенсації розміру митних зборів є неправомірним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом було встановлено, що позивач здійснював операції з експорту товарів від імені та за рахунок комітентів на підставі договорів комісії з ДП "Торговий дім "Пальміра" та ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" від 28.04.2005р. № 01/28-04-2005 та від 15.07.2005р. № 02/15-07-2005 відповідно.

Зазначені комітенти відшкодували позивачу витрати по оплаті послуг з оформлення вантажів на експорт за ВМД в сумах без ПДВ 632,00 грн. в липні 2005 року, 4 997,00 грн. в серпні 2005 року, що відповідає розміру митних зборів.

Фактичною підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування на 126,00 грн. згідно спірного податкового повідомлення-рішення слугувала та обставина, що вказані суми позивач /комісіонер/ не включив до обсягу оподатковуваних операцій за ставкою 20 відсотків до бази оподаткування, а оподаткував за нульовою ставкою в липні-серпні 2005 року.

Відповідно до пунктів 1.5 договору комісії від 28.04.2005р. № 01/28-04-2005 та від 15.07.2005р. № 02/15-07-2005 комітент доручає комісіонеру здійснити оформлення всіх документів, необхідних для поставки товарів за межі митної території України, а також виконати всі пов'язані з цим формальності., а комітент зобов'язується відшкодувати комісіонеру всі понесені ним затрати.

Факт сплати позивачем митних зборів у сумах 329,09 грн., 1 104,41 грн., 1 155,95 грн., 1 156,47 грн., 1 176,19 грн. підтверджується наявними у справі вантажними митними деклараціями.

Відповідно до статті 1024 ЦК України (435-15) комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії. При цьому на відміну від комісійної винагороди це не плата за надану послугу комісії. А відтак компенсація таких витрат не включається до бази оподаткування операцій з поставки послуг комісії.

За підтвердженого матеріалами справи факту отримання ТОВ "Сплав" грошових коштів у загальній сумі 5 629,00 грн. саме на відшкодування понесених витрат по сплаті митних зборів висновок суду апеляційної інстанції про те, що операція з отримання компенсації витрат по сплаті митних зборів не належить до операцій, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, слід визнати законним та обгрунтованим.

Натомість суд першої інстанції помилково вважав, що при компенсації комітентом витрат по сплаті комісіонером митних зборів без урахування ПДВ у комісіонера існує обов'язок по оподаткуванню зазначеної операції з нарахуванням ПДВ.

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін як така, що відповідає правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.2006 р.- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .