Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого

Цуркана М.I.

Суддів:

Амєліна С.Є.

Гуріна М.I.

Ліпського Д.В.

Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання Полинько Д.М.,

за участю представника відповідача - ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ (УМВС) України в Дніпропетровській області, Верхньодніпровського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ (РВ УМВС) України в Дніпропетровській області про зобов'язання призначити пенсію, яка переглядається за касаційною скаргою УМВС України в Дніпропетровській області на постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 9 серпня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 грудня 2006 року

у с т а н о в и л а :

У лютому 2006 року ОСОБА_2. звернувся в суд з позовом до УМВС України в Дніпропетровській області, Верхньодніпровського РВ УМВС України в Дніпропетровській області про зобов'язання призначити пенсію.

Зазначав, що має 26 років загального трудового стажу, з яких більше 16 років військової служби та вік 47 років, а тому відповідно до пункту "б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) має право на пенсії за вислугу років.

Посилаючись на те, що суб'єктами оскарження йому безпідставно  відмовлено в призначені  пенсії, просив задовольнити позов.

Постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 9 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 грудня 2006 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі УМВС України в Дніпропетровській області, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_2., IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, у жовтні 1996 року звільнився з органів внутрішніх справ  за власним бажанням. На день звернення про призначення пенсії досягнув  47-річного віку, мав 28 років загального трудового стажу, з яких 12 років 6 місяців та 11 днів військової служби.

Пунктом "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) (в редакції Закону від 04.07.2002 року) встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні.

Це означає, що  суди дійшли обгрунтованого висновку про право позивача на отримання пенсії військовослужбовця за вислугу років. Правова позиція судів узгоджується  з роз'ясненнями викладеними у Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 (v0004700-05) від 15.04.2005 року "Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", у пункті 4 якого зазначено, що відповідно до статей 1, 2, 12 Закону право на довічну пенсію за вислугу років набувають військовослужбовці та інші особи, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, за наявності на день звільнення зі служби встановленої вислуги, за винятком встановленим п. "б" ст. 12 Закону, коли для військовослужбовців, раніше звільнених зі служби, починаючи з 6 серпня 2002 р., незалежно від підстав та часу звільнення може бути призначена пенсія за умови, що цим особам виповнилося 45 років (а інвалідам війни - незалежно від віку) і що вони мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і шести місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ чи в державній пожежній охороні.

Висновки судів доводами касаційної скарги не спростовуються, оскільки останні зводяться до помилкового трактування переліку осіб зазначених у преамбулі та статті 4 Закону як до вичерпного, яким не передбачено призначення пенсії військовозобов'язаним, що суперечить виключенням встановленим у п. "б" статті 12 цього ж Закону.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись наведеним, ст.ст. 220, 223, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 9 серпня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 грудня 2006 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України (2747-15) .