ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     21 березня 2007 року  м. Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:
     суддів:     Бутенка В.I.,
     Сороки М.О. (доповідача),
     Штульмана I.В.,
     Лиски Т.О.,
     Панченка О.I.,
     провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до  Орджонікідзевського
районного суду м. Запоріжжя про порушення права на суд,
                           встановила:
     У лютому 2004 року ОСОБА_1  звернувся  до  суду  із  вказаним
позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 12  лютого  2002  року  він
направив у Орджонікідзевський районний суд  м.  Запоріжжя  позовну
заяву  до   ВАТ   "Запоріжгаз"   про   порушення   прав.   Ухвалою
Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2002
року вказана позовна заява залишена без руху. Ухвалою цього ж суду
від 21 березня 2002 року позовна заява повернута позивачу.
     Не погоджуючись  із  вказаними  судовими  рішеннями,  позивач
подав до суду апеляційні та касаційні  скарги,  в  прийнятті  яких
ухвалами  Орджонікідзевського  районного  суду  м.  Запоріжжя  від
17.03.2003 р.,  02.04.2003  р.,  21.04.2003  р.  було  відмовлено.
Вважав зазначені дії  відповідача  неправомірними  та  просив  суд
винести рішення про порушення його права на суд.
     Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від  18  лютого
2004 року в прийнятті позовної заяви відмовлено.
     У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на  порушення  судом
норм процесуального права, просить судове рішення скасувати.
     Відмовляючи у  прийнятті  скарги,  суд  виходив  з  того,  що
Конституцією  України  передбачено,  що   судді   при   здійсненні
правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив  на  них  у
будь-який   спосіб   забороняється.   Рішення   суду,   дії    або
бездіяльність  суддів  у  питаннях   здійснення   правосуддя,   що
пов'язані з підготовкою, розглядом  справ  у  судових  інстанціях,
зверненням  рішень  до  виконання  тощо,  можуть  оскаржуватись  в
апеляційному та касаційному порядку,  а  не  в  інший  суд  першої
інстанції,  оскільки  таке   оскарження   порушувало   б   принцип
незалежності  суддів  і  заборону  втручання  у  вирішення  справи
незалежним судом.
     Як вбачається з  матеріалів  справи,  скаржник  оскаржує  дії
судді, пов'язані з  розглядом  цивільної  справи,  тобто  дії,  що
відносяться до сфери процесуальної діяльності судді. Тому висновок
суду про те, що заяви, скарги  щодо  неправильності  процесуальних
дій  судді  чи  суду  не  підлягають  розглядові  в  суді   першої
інстанції, є вірними і узгоджуються із положеннями статей 126, 129
Конституції України та положеннями процесуальних законів.
     Згідно ч. 3 ст.  211  Кодексу  адміністративного  судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
          (далі  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        )  підставами
касаційного оскарження судового рішення  є  порушення  судом  норм
матеріального чи процесуального права.
     Відповідно до вимог  ст.  220  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          суд
касаційної інстанції перевіряє  правильність  застосування  судами
першої   та   апеляційної   інстанцій   норм   матеріального    та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не  може
досліджувати  докази,  встановлювати   та   визнавати   доведеними
обставини,  що  не  були  встановлені  в  судовому   рішенні,   та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
     Встановлено  і  це  вбачається  з   матеріалів   справи,   що
оскаржуване   судове   рішення   ухвалено   з   додержанням   норм
матеріального і процесуального права та відсутні  передбачені  ст.
227  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          підстави  для  його  обов'язкового
скасування.
     Враховуючи  наведене,  колегія  суддів  вважає  за  необхідне
відмовити у задоволенні касаційної скарги.
     Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223,  224,  230,  231  КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія суддів,
 
                            ухвалила:
     Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,  а  ухвалу
апеляційного суду Запорізької області від 18 лютого  2004  року  -
без змін.
 
     Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення   і
оскарженню не підлягає.
 
     Судові рішення Вищого  адміністративного  суду  України,  які
ухвалені  в   порядку   касаційного   провадження,   можуть   бути
оскарженими лише за винятковими обставинами протягом одного місяця
з дня відкриття таких обставин шляхом подачі скарги  безпосередньо
до Верховного Суду України.
     Судді: (підписи)
     З оригіналом згідно
     суддя: