ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів : Бутенка В.I. (доповідач),
Лиски Т.О.,
Сороки М.О.,
Панченка О.I.,
Штульмана I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну
бездіяльність Адміністрації Президента України, -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною
скаргою, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність
суб'єкта оскарження, посилаючись на те, що у липні та повторно у
вересні 2004 року він звертався до Президента України з вимогою
вирішити ряд питань, які стосуються судової системи. Проте, його
звернення суб'єктом оскарження були направлені на розгляд до
органів, які, на думку заявника, не уповноважені вирішувати
поставлені питання. Вважав, що цим порушені його права на
своєчасний, повний і об'єктивний розгляд звернень, на участь у
керуванні державними органами, та просив зобов'язати суб'єкта
оскарження передати його звернення 27 вересня 2004 року Президенту
України для розгляду по суті.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня
2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва
від 10 березня 2005 року, у задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1
подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та постановити
нове рішення про задоволення вимог його скарги.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні скарги, суд як першої, так
і апеляційної інстанції повно встановили всі обставини, що мають
значення для справи та правильно застосували норми матеріального
права, не допустивши порушень норм процесуального права.
При цьому суди обгрунтовано виходили з того, що суб'єкт
оскарження діяв в межах своїх повноважень і компетенції та не
порушив прав, свобод і законних інтересів заявника.
З такими судовими висновками погоджується і колегія суддів
Вищого адміністративного суду України.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 у липні та вересні 2004
року звертався до Президента України із скаргами, в яких ставив
вимоги вирішити деякі питання, пов'язані із функціонуванням
судової системи України, а саме скаржився на неправомірність дій і
безкарність суддів Євпаторійського міського суду АР Крим та
пропонував внести зміни до ст.23 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та до Закону України "Про статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
.
Ці звернення були направлені за належністю до апеляційного
суду Автономної Республіки Крим, Головного управління з питань
судової реформи, діяльності військових формувань та правоохоронних
органів, для розгляду в межах їх компетенції, останнє ж направило
звернення до Ради суддів України та Міністерства юстиції України,
про що своєчасно повідомлявся і заявник.
Згідно із ст. 15 Закону України "Про звернення громадян"
( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
, обов'язок об'єктивно і вчасно розглядати звернення
громадян, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення
відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання,
повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань),
покладений на органи державної влади, місцевого самоврядування та
їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств,
установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань
громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань).
Відповідно до ст. 7 цього ж Закону, якщо питання, порушені в
одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування,
підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм
власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні,
не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів
пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій
особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У
разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття
обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же
термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
у ст. 106 визначений
перелік повноважень Президента України, до яких не відноситься
розгляд звернень громадян, зазначені повноваження на час розгляду
справи виконувала Адміністрація Президента України згідно із
"Положенням про Адміністрацію Президента України" ( 159/97 ) (159/97)
,
затвердженим Указом Президента України від 19 лютого 1997 року.
Як було встановлено судами, питання щодо притягнення до
відповідальності суддів Євпаторійського міського суду АР Крим
суб'єктом оскарження передано до Ради суддів України та
апеляційного суду АР Крим, а питання щодо внесення змін до
законодавства було передано до Міністерства юстиції України, тобто
до органів влади, повноважних розглядати зазначені питання.
Таким чином, судами зроблений обгрунтований висновок про
правомірність дій суб'єкта оскарження.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами
прийняті законні і обгрунтовані рішення, під час розгляду справи
порушень норм матеріального чи процесуального права ними допущено
не було.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не
спростовують, а тому оскаржувані судові рішення повинні залишатися
без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 220-1, 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2004 року та
ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2005 року без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :