Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.I.,

суддів: Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Павлушко Р.С.,

за участю:

представника позивача - Шарка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Карпаткурортбуд"

на постанову господарського суду Львівської області від 15 листопада 2005 року

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2006 року

у справі № 5/3240-2/351

за позовом Закритого акціонерного товариства "Карпаткурортбуд"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова

про визнання частково недійсним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2004 року ЗАТ "Карпаткурортбуд" звернулось до суду з позовом до ДПI у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0001151630/2/20424 від 12 серпня 2004 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що підприємство мало право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту із витрат, понесених при будівництві житлового будинку. При цьому позивач посилається на те, що підприємство не могло користуватись пільгою, передбаченою підпунктом 5.1.20 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , оскільки протягом періоду, що перевірявся, операції з продажу або передачі у власність новозбудованого житла фізичним особам для його використання як місця проживання ним не здійснювались враховуючи те, що житло на його балансі не рахується і на момент проведення перевірки відсутній будь-який документ, який би посвідчував право власності ЗАТ "Карпаткурортбуд" на житлові квартири.

В письмових поясненнях до позовної заяви від 06 квітня 2005 року № 01/84 позивач уточнив позовні вимоги та просив частково визнати недійсним податкове повідомлення - рішення ДПI у Шевченківському районі м. Львова № 0001151630/2/20424 від 12 серпня 2004 року в частині застосування санкцій на суму 26 231, 00 грн.

Постановою господарського суду Львівської області від 15 листопада 2005 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ЗАТ "Карпаткурортбуд", посилаючись на порушення судам норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 15 листопада 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2006 року, постановити нове рішення, яким визнати частково нечинним податкове повідомлення - рішення № 0001151630/2/20424 від 12 серпня 2004 року в частині застосування санкцій на суму 26 231, 00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав довод и касаційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПI у Шевченківському районі м. Львова провела позапланову перевірку ЗАТ "Карпаткурортбуд" з питань правильності визначення сум податку на додану вартість за грудень 2002 року та 2003 рік, за результатами якої було складено акт № 15/15-213 від 24 лютого 2004 року. В акті перевірки було встановлено, що в період, який перевірявся, ЗАТ "Карпаткурортбуд" здійснювало будівництво житлового будинку в м. Стрий, яке фінансувалось фізичними особами. Підрядні роботи виконувало ДП "Прикарпатське БМУ". В порушення вимог підпункту 5.1.20 п. 5.1 ст. 5 та підпункту 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) ЗАТ "Карпаткурортбуд" відносило до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість суму отриманих коштів від фізичних осіб, а до складу податкового кредиту податок за виконані роботи від підрядної організації ДП "Прикарпатське БМУ".

На підставі акту перевірки ДПI у Шевченківському районі м. Львова винесла податкове повідомлення - рішення № 0001151630/2/4467 від 26 лютого 2004 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 22 939, 50 грн., в тому числі 15 293, 00 грн. основний платіж та 7 646, 50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вищезазначене податкове повідомлення - рішення було оскаржено ЗАТ "Карпаткурортбуд" в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарги ДПI у Шевченківському районі м. Львова винесла податкове повідомлення - рішення № 0001151630/2/20424 від 12 серпня 2004 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26 472, 00 грн., в тому числі 17 648, 00 грн. основний платіж та 8 824, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Суди першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідно імперативного положення підпункту 5.1.20 п. 5.1 ст. 5 та підпункту 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) від оподаткування звільняється кошторисна вартість житла як цілісного відокремленого об'єкта власності, визначена у договорі підряду або іншому аналогічному цивільно - правовому договорі, укладеному між такою фізичною особою - замовником (або її повіреним) та такою будівельною організацією, тобто за наявності фінансування будівництва житла для фізичних осіб з будь-яких джерел з наступною передачею такого житла у власність цим особам, що мало місце в даному випадку, ні будівельна організація, ні підрядні організації, які безпосередньо виконують будівельні роботи, не сплачують податок на додану вартість по зазначених операціях. При цьому посилання позивача на те, що частину площі будинку становлять нежитлові приміщення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, спростував з посиланням на те, що цей факт був врахований в процедурі адміністративного оскарження згідно з вимогами підпункту 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та оскаржуване позивачем в адміністративному порядку податкове повідомлення - рішення було частково скасовано.

Крім того, суди попередніх інстанції не взяли до уваги посилання позивача на те, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1801-15) від 17 червня 2004 року № 1801-IV було зупинено на 2004 рік дію норми, передбаченої підпунктом 5.1.20 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , посилаючись на те, що перевіркою охоплювались податкові періоди з грудня 2002 року по 2003 рік, а цей Закон набув чинності лише з 01 липня 2004 року.

Колегія суддів погоджується з рішеннями суддів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до положень підпункту 5.1.20 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з продажу або передачі у власність новозбудованого житла фізичним особам для його використання як місця проживання.

З вищевикладеної норми вбачається, що від оподаткування звільняються операції з продажу житла платником податку фізичній особі та операції з передачі житла фізичній особі будівельною організацією для його використання як місця проживання.

Таким чином, у випадку фінансування будівництва житлового будинку фізичними особами з наступною передачею такого житла у власність цим особам для його використання як місця проживання від сплати податку на додану вартість звільняються як будівельна організація, так і підрядна організація, у зв'язку з чим будівельна організація і підрядна організація не мають право на податковий кредит і не мають право нараховувати податкове зобов'язання з податку на додану вартість за цими операціями.

Встановивши, що позивач, здійснюючи будівництво житлового будинку в грудні 2002 року та 2003 року, яке фінансувалось фізичними особами, відносив до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість суми податку на додану вартість, отримані в складі оплати від фізичних осіб, а до складу податкового кредиту відносив податок на додану вартість, сплачений за виконані роботи підрядною організацією ДП "Прикарпатське БМУ", суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення та обгрунтовано відмовили в задоволенні позову. При цьому судами попередніх інстанцій було вірно зазначено, що підпункт 5.1.20 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) містить в собі норму імперативного характеру, яка повинна виконуватись незалежно від бажання платника податку.

Крім того, суди попередніх інстанцій дали належну правову оцінку тому факту, що частину площі будинку становлять нежитлові приміщення, операції з фінансування яких не звільнені від оподаткування податком на додану вартість, зазначивши, що в процедурі адміністративного оскарження первісного повідомлення - рішення був врахований той факт, що згідно з підпунктом 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , відповідно до якого у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду, ЗАТ "Карпаткурортбуд" мало право включити до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість суму податку на додану вартість із вартості нежитлових приміщень площею 69, 42 м-2 та із вартості двох квартир загальною площею 110, 36 м-2 , які будувались за рахунок фінансування юридичними особами.

При цьому посилання позивача на п. 49 ст. 80 Закон України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) від 27 листопада 2003 року № 1344-IV, яким була зупинена дія підпункту 5.1.20 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) на 2004 рік, правомірно не було взято судами до уваги, оскільки цей Закон набрав чинності із 01 січня 2004 року, а перевіркою охоплювався період з грудня 2002 року та 2003 рік.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ЗАТ "Карпаткурортбуд" підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Львівської області від 15 листопада 2005 року та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2006 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Карпаткурортбуд" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 15 листопада 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.