Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула у в порядку письмового провадження касаційну скаргу ТОВ "Оборонресурс" на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 05.07.2005 року по справі № 24/207 за позовом ДПI у Жовтневому районі м. Запоріжжя до ТОВ "Оборонресурс" та ПП "Старлайн" про визнання недійсною угоди.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

ДПI у Жовтневому районі м. Запоріжжя звернулась до суду з позовом до ТОВ "Оборонресурс" та ПП "Старлайн" про визнання недійсною угоди оформленої договором купівлі-продажу № 23/09/03 від 23.09.2003 р. укладеної між ТОВ фірмою "Оборонресурс" та Приватним підприємством "Старлайн" згідно із ст. 49 Цивільного кодексу України (у редакції 1963 року) та про спонукання ТОВ "Оборонресурс" повернути Приватному підприємству "Старлайн" все отримане по зазначеній угоді і стягнення з Приватного підприємства "Старлайн" всього одержаного ним по угоді в доход Держави.

В уточнених позовних вимогах ДПI у Жовтневому районі м. Запоріжжя просила суд визнати недійсним господарське зобов'язання, оформленого договором купівлі-продажу № 23/09/03 від 23.09.2003 р. укладеного між ТОВ фірмою "Оборонресурс" та Приватним підприємством "Старлайн" згідно із ст.207 Господарського кодексу України (436-15) та зобов'язати ТОВ "Оборонресурс" повернути Приватному підприємству "Старлайн" все отримане по зазначеній угоді і стягнути з Приватного підприємства "Старлайн" всього одержаного ним по угоді в доход Держави..

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.04.2006 року в задоволені позову ДПI у Жовтневому районі м. Запоріжжя до ТОВ "Оборонресурс" та ПП "Старлайн" - відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 05.07.2005 року, рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове - про задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із останнім судовим рішенням, ТОВ "Оборонресурс" 27.07.2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 04.11.2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.02.2007 року, касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження та витребувана справа.

В касаційній скарзі ТОВ "Оборонресурс" просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 05.07.2005 року та залишити в силі рішення Запорізької області від 21.04.2006 року вважаючи, що останнє було скасовано помилково, в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення господарського суду Запорізької області від 21.04.2006 року - без змін з врахуванням наступного.

Суд першої інстанції при постановленні рішення про відмову в задоволені позову ДПI у Жовтневому районі м. Запоріжжя до ТОВ "Оборонресурс" та ПП "Старлайн" про визнання угоди недійсною, правильно виходив з того, що посилання позивача на наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу № 23/09/03 укладеного 23.09.2003 року між відповідачами, за умовами якого ПП "Старлайн" продає та передає у власність, а ТОВ "Оборонресурс" зобов'язується прийняти та оплатити партію товару у відповідності з специфікаціями (лом та відходи чорних металів 5 АС, лом та відходи чорних металів 3 АС, скрап сталевий виду 34 А), на підставі статті 49 ЦК УРСР (1540-06) - не можуть бути прийняті до уваги як помилкові.

Так, відповідно до ст. 49 ЦК України /1963 (1540-06) р./ недійсною є угода, яка укладена з метою завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи однією.

В обгрунтування позову позивачем зроблені посилання на протиправність умислу лише у ТОВ "Оборонресурс".

Доказом спрямованості умислу ТОВ "Оборонресурс" по зазначеній угоді за твердженням позивача є те, що ТОВ "Оборонресурс" здійснював заготівлю металобрухту чорних металів без ліцензії.

Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Міністерства промислової політики України від 15.04.2004 р. (протокол № 172) згідно з яким, у зв'язку з не переоформленням ліцензій у визначений чинним законодавством термін відповідно до ст. 16 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) визнано недійсною ліцензію ТОВ "Оборонресурс" серії № 215010 на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів.

Відповідно до розділу першого Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) , анулювання ліцензії це позбавлення ліцензіата органом ліцензування права на провадження певного виду господарської діяльності.

Таким чином, ліцензія №215010 з терміном її дії з 12.07.2001 р. по 12.07.2004 р., яка видана ТОВ "Оборонресурс" на здійснення заготівлі, переробки металобрухту чорних металів слід вважати недійсною з 15.04.2004 р. (протокол № 172), а тому, господарські операції, які здійснювались відповідачем - ТОВ "Оборонресурс" у межах договору купівлі-продажу №23/09/03 від 23.09.2003 р. до 15.04.2004 р. є законними.

Крім того, з матеріалів справи вбачається і не заперечується позивачем, що умови оспорюваного договору купівлі-продажу №23/09/03 були виконані учасниками угоди, виконання договору підтверджується первинними документами наданими як позивачем, так і ТОВ "Оборонресурс", а саме: податковими накладними, видатковими накладними, актом прийому-передачі лому чорних металів від 05.10.2003 р., платіжними документами, які підтверджують факт сплати вартості придбаного товару.

Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, не можна погодитись з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо визнання недійсною на підставі статті 207 ГК України (436-15) угоди, укладеної між відповідачами.

Задовольняючи вимоги позивача, суд апеляційної інстанції вважав доведеним той факт, що відповідач - ТОВ "Оборонресурс", укладаючи спірний договір усвідомлював або повинен був усвідомлювати, що на цей час ліцензія його підприємства була недійсною в силу Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) , а тому прийшов до висновку, що господарське зобов'язання укладене за відсутності ліцензії на певний вид діяльності, який підлягає ліцензуванню, тобто за відсутністю права на провадження такого виду діяльності, може бути визнано недійсним як таке, що укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони зроблені всупереч змісту норм матеріального права.

Запорізьким апеляційним господарським судом не було враховано положень Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладення угоди, зокрема, відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України (у редакції 1963 року), якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам Держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - у разі виконання угоди обома сторонами в доход Держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною - з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України (436-15) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Оскільки ТОВ "Оборонресурс" був позбавлений ліцензії на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів рішенням Міністерства промислової політики України від 15.04.2004 р., згідно з положеннями Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) , господарські операції, що здійснювались ТОВ "Оборонресурс" на виконання умов договору купівлі-продажу №23/09/03 до 15.04.2004 р. відповідають чинному законодавству.

Оскільки позивачем не було доведено та не надано доказів спрямованості умислу відповідачів на укладання угоди, яка суперечить інтересам держави та суспільства та щодо вини сторін, наявності їх умислу щодо дій, які суперечать інтересам держави та суспільств, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для визнання недійсним договору, укладеного 23.09.2003 року договору купівлі-продажу № 23/09/03 укладеного між ТОВ "Оборонресурс" та ПП "Старлайн", не можна вважати обгрунтованим та таким, що відповідає законодавству, чинному на момент укладення угоди і встановленим по справі обставинам.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна інстанція помилково скасувала рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону.

За таких обставин та відповідно до вимог ст. 226 КАС України (2747-15) , постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 05.07.2005 року підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 21.04.2006 року - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст.210, 220, 222, ст. 226, 231 та ч.5 ст.254 КАС України (2747-15) , колегія -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ТОВ "Оборонресурс" задовольнити, постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 05.07.2005 року скасувати, залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 21.04.2006 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.