Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Харченка В.В., суддів  -  Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Матолича С.В., при секретарі Мельник I.М., з участю представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2.,  Кримської республіканської організації профспілки працівників охорони здоров'я України ОСОБА_3.,  Житлового кооперативу індивідуальних забудовників "Iсарі" ОСОБА_4., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Установи "Заміський дитячий оздоровчий табір "Iсарі" ім. В.Коробкова" Кримської організації профспілки працівників охорони здоров'я України на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2006 року у справі за позовом заміського дитячого оздоровчого табору "Iсарі" ім.В.Коробкова Кримської організації профспілки працівників охорони здоров'я України до Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради, треті особи Кримська республіканська організація профспілки працівників охорони здоров'я України та Житловий кооператив індивідуальних забудовників "Iсари" про визнання недійсними рішень, -

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а:

В квітні 2006 р. керуючий санацією заміського оздоровчого табору "Iсари" ім.В.Коробкова Кримської республіканської організації профспілки працівників охорони здоров'я України звернувся із позовом до  виконавчого комітету Лівадійської  міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Лівадійської селищної ради № НОМЕР_1 від 13 листопада 2003 р. "Про  оформлення  право власності на об'єкти нерухомого майна заміського дитячого оздоровчого табору "Iсари" ім.Коробкова по Iсарському шосе, 5 в с.Куйбишево за Кримським республіканським комітетом профспілки працівників охорони здоров'я України  та рішення  № НОМЕР_2 від 04 червня 2004 р. "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна заміського дитячого оздоровчого табору "Iсари" ім.В.Коробкова" за Кримською республіканською організацією профспілки  працівників охорони здоров'я України.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 8 червня 2006 р. позов задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Лівадійської селищної ради № НОМЕР_1 від 13 листопада 2003 р. "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна заміського дитячого оздоровчого табору "Iсари" ім. В. Коробкова"  по Iсарському шосе, 5 в с.Куйбишево за Кримським республіканським комітетом профспілки працівників охорони здоров'я України та рішення  № НОМЕР_2від 4 червня 2004 р. "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна заміського дитячого оздоровчого табору "Iсари" ім.. В.Коробкова"  по Iсарскому шосе, 5 в с. Куйбишево за Кримською республіканською організацією профспілки  працівників  охорони здоров'я України.

Постанова господарського суду мотивована тим, що відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо оформлення права власності, що виникає у зв'язку з передачею об'єктів нерухомості із балансу однієї організації на баланс іншої. Строк позовної давності судом не застосований, оскільки на це не було підстав, передбачених ст. 100 КАС України (2747-15) .

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2006 р. вказана  постанова господарського суду від 8 червня 2006 р. скасована. У позові відмовлено.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована  тим, що позов заявлений неналежним позивачем, оскільки  позивач не надав докази, що саме він є власником майна, право власності на яке оформлене спірним рішенням та, що позивач подав позов з пропущенням строку звернення до суду, встановленого ст.ст. 99, 100 КАС України (2747-15) , а третя особа - Житловий кооператив індивідуальних забудовників "Iсари" наполягала на відмові  у позові.

На постанову апеляційного господарського суду  керуючий санацією подав касаційну скаргу, в якій просить вказану постанову скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невірне застосування до спірних правовідносин норм матеріального права судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача,  перевіривши  матеріали справи на предмет повноти та всебічності їх дослідження, вивчивши доводи касаційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст. 3 КАС України (2747-15) справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

Згідно п. 7 ст. 3 КАС України (2747-15) суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно  до п.1 ст. 17 КАС України (2747-15) спори юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів і розглядаються за правилами КАС України (2747-15) .

Отже в розумінні ст.ст. 3, 20 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) дана справа відноситься до адміністративної юрисдикції, обгрунтовано  розглянута судами першої та другої інстанції за нормами КАС України (2747-15)   і інстанційно підсудна Вищому адміністративному суду, як суду касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 12 Господарсько-процесуального кодексу України (436-15) господарським судам не підсудні спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Статті 6 та  19 Конституції України (254к/96-ВР) зобов'язують органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів місцевого самоврядування визначені в Законі України "Про місцеве самоврядування  в Україні" (280/97-ВР) та Конституції України (254к/96-ВР) , відповідно до яких повинні діяти органи  місцевого самоврядування, в тому числі виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

13 листопада 2003 р. виконавчим комітетом  Лівадійської селищної ради прийнято рішення  № НОМЕР_1  про оформлення права власності на об'єкти  нерухомого майна заміського дитячого оздоровчого табору "Iсари" по Iсарському шосе, 5 в с.Куйбишево за Кримським республіканським комітетом профспілки охорони здоров'я України та видачу свідоцтва про право власності. Рішення виконкому прийняте  на підставі матеріалів Ялтинського бюро технічної інвентаризації.

Рішенням виконкому Лівадійської селищної ради № НОМЕР_2від 04 червня 2004 р. припинено право власності на об'єкти нерухомого майна заміського оздоровчого дитячого табору "Iсари" за Кримським Республіканським комітетом профспілки працівників охорони здоров'я України та оформлено право власності на об'єкти нерухомого майна за Кримською Республіканською організацією профспілки працівників охорони здоров'я України та видано свідоцтво про право власності відповідно до доданого переліку, куди увійшов 21 об'єкт.

Вказані рішення виконкому мотивовані передачею  нерухомого майна  із балансу однієї організації на баланс іншої.

Колегія суддів дійшла думки, що приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, господарський суд  АР Крим  обгрунтовано  вказав, що факт передачі майна із балансу на баланс не є беззаперечною підставою для визнання права власності. Передача майна із балансу однієї юридичної особи на баланс іншої відповідно до Закону України "Про власність" (697-12) від  7.02.1991 р. не є підставою для набуття права власності на комунальне майно.

Відповідно до  Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР)   органи місцевого самоврядування не мають повноважень щодо  вирішення питання про оформлення  права власності на майно.

Стаття 29 Закону України  до повноважень  виконавчих  органів  сільських, селищних, міських рад  щодо управління комунальною власністю відносить підготовку і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що  виконком  Лівадійської селищної ради, приймаючи рішення  № НОМЕР_1 від 13 листопада 2003 р. та № НОМЕР_2від 4 червня 2004 р., вийшов за межі повноважень, наданих йому Конституцією України (254к/96-ВР) та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

Колегія суддів дійшла думки, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи та обгрунтовано застосовані норми матеріального права щодо спірних правовідносин. Порушень процесуального законодавства при цьому не допущено.

Суд апеляційної інстанції помилково  скасував обгрунтоване рішення суду першої інстанції.

Доводи суду апеляційної інстанції про те, що  із позовом звернувся неналежний позивач та що пропущений  строк звернення до суду є неправомірними, такими що не відповідають наявним доказам по справі.

Iз позовом до суду звернувся керуючий санацією - арбітражний керуючий, який відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) наділений такими повноваженнями. Ухвалою господарського суду АР Крим від 5 липня 2005 р. розпорядником майна заміського дитячого оздоровчого табору "Iсарі" ім.В.Коробкова було призначено ОСОБА_5., вказана ухвала суду є діючою. Постановою Вищого господарського суду України від 10 жовтня 2006 р. скасована ухвала господарського суду АР Крим від 10 жовтня 2006 р., а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції за стадії підсумкового засідання  в  процедурі розпорядження майном.

Посилання суду апеляційної інстанції про пропущення строку звернення до суду, оскільки на цьому наполягає житловий кооператив індивідуальних забудовників "Iсари",  не  грунтується на нормах КАС України (2747-15) .

Відповідно до ст. 100 КАС України (2747-15) пропущення строку звернення до адміністративного  суду є підставою для відмови у позові за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  Відповідно до ст. 50 КАС України (2747-15) сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Як вбачається із матеріалів справи, ні позивач, ні відповідач  в ході судового розгляду належним чином про це не заявляли. Житловий кооператив індивідуальних забудовників "Iсари" є третьою стороною  по справі.

Відповідно до ст. 226 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 226, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів -

у  х  в  а  л  и  л  а:

Касаційну скаргу установи заміський дитячий оздоровчий табір "Iсари" ім. В.Коробкова Кримської республіканської організації профспілки працівників охорони здоров'я України задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2006 р. скасувати.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 червня 2006 р. по справі № 2-8\8901-2006А залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає крім як з підстав, у строки та порядку, передбаченими ст.ст. 237 -239 КАС України (2747-15) .