Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Харченка В.В., суддів - Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Матолича С.В., при секретарі Мельник I.М., за участі представників Генеральної прокуратури України Комаса О.Ю., ДПI у Красногвардійському районі - Кравцова Б.В., Петера В.I. та Ковалика В.В., представників скаржника Левченко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства закритого типу "Футбольний клуб "Дніпро-96" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 липня 2006 року у справі за позовом прокурора Красногвардійського району міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Красногвардійському районі до акціонерного товариства закритого типу "Футбольний клуб "Дніпро-96" та товариства з обмеженою відповідальністю "Кваза-Н" про визнання угоди недійсною,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2006 року залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 липня 2006 року було задоволено вимоги прокурора Красногвардійського району міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Красногвардійському районі до акціонерного товариства закритого типу "Футбольний клуб "Дніпро-96" та товариства з обмеженою відповідальністю "Кваза-Н" про визнання угоди недійсною.

Зазначеними судовими рішеннями визнано недійсним договір поставки нафтопродуктів №НП - 26/11 від 26.11.2003р. та додаткові угоди до зазначеного договору від 26.11.2003р., 21.01.2004р., 20.02.2004р., 26.02.2004р., які укладені акціонерним товариством закритого типу "Футбольний клуб "Дніпро-96" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кваза-Н", з підстав, передбачених ст.207, 208 Господарського кодексу України (436-15) . З АТЗТ "Футбольний клуб "Дніпро-96" на користь Державного бюджету України стягнуто 913 964 481грн., а з ТОВ "Кваза-Н" таку ж суму на користь АТЗТ "Футбольний клуб "Дніпро-96";

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанції виходили з наявності мети, суперечної інтересам держави і суспільства на момент укладення оспорюваного договору в діях осіб, які діяли від імені ТОВ "Кваза-Н" і направлення такої мети на приховування від оподаткування прибутків та доходів.

Зокрема суди першої та апеляційної інстанцій послалися на те, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва №2-4859/2004р. від 11.05.2004р. визнано недійсними статут та установчий договір ТОВ "Кваза-Н", свідоцтво платника податку на додану вартість з 01.10.2003р. Зазначеним рішенням встановлено, що вказане підприємство створено фіктивно, без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність та отримувати прибуток від її ведення, засновник товариства громадянин ОСОБА_1 ніякої участі в діяльності підприємства не брав, ніяких документів від імені підприємства не підписував, не має ніякого відношення до ТОВ "Кваза -Н", тому установчі документи вказаного товариства не можуть вважатися дійсними. Також суди послалися на те, що актом обстеження приміщення щодо ведення господарської діяльності ТОВ "Кваза-Н" від 15.04.2005р. встановлено, що останнє за юридичною адресою не знаходиться, згідно до листів ДПI у Шевченківському районі м.Києва від 24.03.2005р. та від 26.04.2006р. ТОВ "Кваза-Н" не звітує з вересня 2004 р., а до цього часу звітувало з нульовими показниками, за кримінальною справою №07-3949 розслідується діяльність, зокрема, громадянина ОСОБА_1, який зареєстрував ряд фіктивних підприємств, у тому числі, і ТОВ "Кваза-Н".

Актом від 05.11.2004р. №626 ДПI у Шевченківському районі м.Києва свідоцтво про реєстрацію ТОВ "Кваза-Н" як платника податку скасовано.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями АТЗТ "Футбольний клуб "Дніпро-96" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 липня 2006 року скасувати та прийняти рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що суди невірно застосували норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України та представника позивача, який заперечив проти задоволення касаційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

В обгрунтування рішення судами зроблено посилання на протиправність умислу лише у ТОВ "Кваза - Н". Встановлення умислу підприємства на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, мало бути предметом дослідження у цій справі. Наявність умислу не може бути підтверджено лише рішенням суду про визнання установчих документів однієї зі сторін договору недійсними та скасування її державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва не звільняло у цій справі суд від обов'язку встановлення наявності умислу підприємства на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягнув за собою недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (755-15) , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі в разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У рішенні Шевченківського районного суду м.Києва відсутні посилання на те, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, що суперечила інтересам держави та суспільства.

Отже, висновок судів про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково грунтується на обставинах, які не мали правового значення для справи. Він є наслідком порушення судами, зокрема, вимог процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (436-15) , який набрав чинність з 1 січня 2004 року, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України (436-15) слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України (435-15) є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 208 ГК України (436-15) застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Частиною 1 ст. 208 ГК України (436-15) передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції України (254к/96-ВР) , згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України (436-15) . Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України (436-15) .

Згідно з пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року № 79 (z0208-00) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 р. за №208/4429 свідоцтво платника на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством.

Оскільки акт №626 ДПI у Шевченківському районі м.Києва, яким свідоцтво про реєстрацію ТОВ "Кваза-Н" як платника податку скасовано, датовано 5 листопада 2004 року, то станом на дату укладення оспорюваних угод та здійснення перерахування коштів у ТОВ "Кваза-Н" був наявним статус платника податку на додану вартість.

Враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але невірно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 229,232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -постановила:

Касаційну скаргу акціонерного товариства закритого типу "Футбольний клуб "Дніпро-96" задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 липня 2006 року скасувати.

В позові прокурора Красногвардійського району міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Красногвардійському районі про визнання недійсним договору поставки нафтопродуктів №НП - 26/11 від 26.11.2003р. та додаткові угоди до зазначеного договору від 26.11.2003р., 21.01.2004р., 20.02.2004р., 26.02.2004р., які укладені акціонерним товариством закритого типу "Футбольний клуб "Дніпро-96" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кваза-Н", з підстав, передбачених ст.207, 208 Господарського кодексу України (436-15) відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає крім як з підстав, у строки та в порядку, передбаченими ст.ст. 237 - 239 КАС України (2747-15) .