Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Цуркана М.I.

суддів: Амєліна С.Є.,Гуріна М.I., Юрченка В.В., Ліпського Д.В.

розглянувши у попередньому розгляді справу за скаргою ОСОБА_1на дії Хмельницького обласного військового комісаріату за його касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 20 січня 2005 року та на ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 25 квітня 2005 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії Хмельницького обласного військового комісаріату щодо відмови видати посвідчення та нагрудного знаку "Ветерана військової служби". Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до п.5 ст.5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист" (203/98-ВР) від 24 березня 1998 року (зі змінами та доповненнями ) та п.3,4 "Прядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку "Ветерана військової служби" відповідач мав йому видати, як ветерану військової служби, посвідчення та нагрудний знак відповідного зразка. Просив зобов'язати відповідача видати посвідчення та нагрудного знаку "Ветерана військової служби".

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 25 квітня 2005 року залишено без змін рішення Хмельницького міськрайонного суду від 20 січня 2005 року, якою в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який направив її разом зі справою до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі позивач просить змінити рішення суду першої та апеляційної інстанції по суті, оскільки вважає, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального закону, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч.2 ст.220 КАС України (2747-15) , колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування ухвалених по справі судових рішень.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби у 1996 році у зв'язку зі скороченням штатів і має 20 років вислуги військової служби.

Відповідно до п.12 ст.1 Закону України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист" (203/98-ВР) військовослужбовцям, які звільняються зі Збройних Сил України у зв'язку з їх реформуванням, статус ветерана військової служби надається у разі вислуги 20 років і більше у календарному обчисленні або 25 та більше років у пільговому обчисленні.

Згідно п.п.2 п.3 ст. 3 зазначеного Закону були внесені зміни в Закон України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист" (203/98-ВР) , згідно який ст.5 Закону доповнено п.5, згідно якого ветеранами військової служби визначаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних сил України.

Оскільки в "Прикінцевих положеннях" ст.3 Закону України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист" (203/98-ВР) зазначено, що дія пункту 6 статті 1 цього Закону поширюється на осіб, звільнених зі служби (померлих) після 1 січня 2004 року, пунктів 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 11, 12 цієї статті - на військовослужбовців, які звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України після цієї дати, суди дійшли до правильного висновку, що положення п.5 ст.5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист" (203/98-ВР) не можуть поширюватися на позивача оскільки він звільнений з військової служби до 1 січня 2004 року.

Враховуючи наведене, суди дійшли до обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову за безпідставністю вимог скарги на дії відповідача.

Оскільки оскаржувані судові рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального закону, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, ч.5 ст.254 КАС України (2747-15) , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 25 квітня 2005 року та рішення Хмельницького міськрайонного суду від 20 січня 2005 року по справі за скаргою ОСОБА_1на дії Хмельницького обласного військового комісаріату залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України (2747-15) .