ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: Бутенка В.I.,
суддів: Сороки М.О.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
Штульмана I.В.,
при секретарі Пархоменко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою Рівненської об'єднаної державної
податкової інспекції на рішення господарського суду Рівненської
області від 14 березня 2005 року і постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2005 року
за позовом ТОВ "Райз Транссервіс" до Рівненської об'єднаної
державної податкової інспекції (далі - ОДПI) про визнання
недійсним податкового повідомлення - рішення,
становила:
ТОВ "Райз Транссервіс" звернулось до господарського суду з
позовом до ОДПI про визнання недійсним податкового
повідомлення - рішення.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 14
березня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Львівського
апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2005 року, позов
задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №
0013261550/0 від 22.07.2004 р. в частині донарахування податку на
прибуток в сумі 133875 грн. по амортизаційних нарахуваннях та в
частині нарахування штрафних санкцій в сумі 6700 грн. з моменту
його прийняття. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові
витрати в розмірі 203 грн.00 коп.
У касаційній скарзі ОДПI, посилаючись на порушення судами
норм матеріального права, а саме - ст.6 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та ст. 8 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий
розгляд.
У запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Райз Транссервіс",
посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без
змін.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що відповідачем була проведена камеральна
перевірка ТОВ "Райз Транссервіс" на підставі податкової декларації
податку на прибуток за період I квартал 2004 року та акту ОДПI від
25.06.2004 р. планової документальної перевірки позивача з питань
дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період
з 01.04.2003 р. по 31.12.2003 р. За результатами перевірки було
прийнято податкове повідомлення-рішення, яке є предметом спору у
цій справі.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідно до
п.п.1.18.2 п. 1.18 ст. 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
фінансовий лізинг (оренда) -
господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає
придбання орендодавцем на замовлення орендаря основних фондів із
подальшим їх переданням у користування орендарю на строк, що не
перевищує строку повної амортизації таких основних фондів з
обов'язковою подальшою передачею права власності на такі
основні фонди орендарю.
Згідно з п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
під терміном
"амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід
розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення
або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника
податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією
статтею.
Відповідно до п.п. 8.1.2 п.8.1 ст. 8 зазначеного Закону,
амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних
фондів та нематеріальних активів для власного виробничого
використання. Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду
визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених п.
8.6 ст. 8 вказаного Закону до балансової вартості груп основних
фондів на початок звітного періоду.
Підпунктом 8.5.2 п.8.5 ст. 8 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що
балансова вартість відповідної групи основних фондів зменшується
на вартість основних фондів, які видаються платником податку у
фінансовий лізинг (оренду) у порядку, передбаченому для продажу
основних фондів. При цьому лізингоотримувач (орендар) збільшує
балансову вартість відповідної групи основних фондів у порядку
передбаченому для придбання основних фондів.
З матеріалів справи вбачається, що дочірнє підприємство
"Райз-Транссервіс" відповідно до угоди фінансового лізингу від
11.03.2001р. № 69-03011, укладеною з компанією "Сканія Кредит"
(Швеція), отримало від останньої у червні 2001 року 20 тягачів
"Сканія" та 20 напівпричепів "Шмітц" на загальну суму 3 854,0 тис.
німецьких марок, що по курсу Національного банку України на дату
отримання становило 9 885,4 тис. грн. Лізинговий період становить
4,5 року, а сума винагороди за користування транспортними засобами
на умовах фінансового лізингу становить 818,6 тис. німецьких
марок. Відповідно до умов угоди перший платіж становив 142,6 тис.
німецьких марок, в тому числі винагорода - 7 3,4 тис. німецьких
марок, який був сплачений у першому кварталі 2001 року. Всі
подальші платежі становлять 243,1 тис. німецьких марок або 124,3
тис. євро в квартал. Згідно з додатковою угодою від 4 січня 2002
року оплата здійснюється поквартально згідно з поставленими
рахунками.
В акті перевірки зазначено, що транспортні засоби, отримані
позивачем по угоді фінансового лізингу, оприбутковані на баланс
підприємства на рахунку "основні засоби" у сумі 9885,4 тис. грн.
В податковому обліку дані основні засоби вважаються як основні
засоби другої групи.
З моменту укладення фінансової лізингової угоди до 01.01.04
ТОВ "Райз-Транссервіс" оплачено вартість транспортних засобів
у сумі 5290,0 тис. грн.
Висновок суду про правомірність здійснення позивачем
амортизаційних відрахування фактично понесеним витратам,
відповідає фактичним обставинам справи.
З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції і
доводи касаційної скарги його не спростовують.
З врахуванням того, що суди не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень,
відповідно до статті 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
ці рішення
підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Рівненської об'єднаної державної податкової
інспекції залишити без задоволення, а рішення господарського суду
Рівненської області від 14 березня 2005 року і постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2005
року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судові рішення Вищого адміністративного суду України, які
ухвал ені в порядку касаційного провадження, можуть бути
оскарженими лише за винятковими обставинами протягом одного місяця
з дня відкриття таких обставин шляхом подачі скарги безпосередньо
до Верховного Суду України.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя: