Справа № 22-а-748/2007 p. 

Головуючий 1 інстанції -Мельник І.М.

Категорія: трудове Доповідач - Кругова С.С.

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого судді - Малійської СМ., Суддів - Кругової С.С, Пилипчук Н.П., при секретарі - Соколовій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.12.2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського університету повітряних сил про зобов'язання провести повний розрахунок при звільненні та виплату компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, -

В вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в подальшому в жовтні 2006 року уточнив і просив стягнути на його користь з Харківського університету повітряних сил заборгованість по розрахунку (грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна) та компенсацію за несвоєчасний розрахунок при звільненні (середній заробіток за час затримки розрахунку).

Відповідач не заперечував проти позову в частині грошової компенсації замість належного до видачі речового майна в сумі 3446 грн. 60 коп. і не згоден з позовом в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки вважав, що його вини не має, т.я. виплати здійснюються за бажанням особи, яка проходить службу. Позивач з такою заявою при проходженні служби не звертався.

Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.12.2006 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.

Судом вирішено стягнути з Харківського університету повітряних сил на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість речового майна, що підлягало видачі, у розмірі 3 447, 60 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.12.2006 року в частині відмови в задоволенні вимог щодо сплати компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким зобов'язати відповідача сплатити позивачу компенсацію за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 4 165, 92 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1. посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з висновком суду про те, що ст. 117 КЗпП України не розповсюджується на військовослужбовців, вказує на спростування такого твердження статтею 24 Конституції України, оскільки не можна обмежувати людину у правах у зв'язку з тим, що вона була військовослужбовцем. Обмеження застосування законодавства про працю до військовослужбовців за Постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року (v0013700-99) встановлюється лише у питаннях норми оплати праці та порядку вирішення спорів по ній.

2

Вважає, що судом порушені вимоги ч. 1,3, ст. 8 КАС України.

На думку апелянта, судом не було встановлено, яким документом регламентується порядок розрахунків із звільненим військовослужбовцем, як це викладено у ст. 116 КЗпП України, оскільки такого документу не існує.

В своїх запереченнях відповідач просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, вважає що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова зміні в частині стягнення на користь позивача компенсації замість належного до видачі речового майна в сумі 3447 грн. 60 коп з врахуванням положення ч.І ст. 195 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, а в решті залишенню без змін.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1проходив службу у Харківському університеті повітряних сил і був звільнений з військової служби в запас за п.67 п.п."в" - за скороченням штатів наказом начальника Генерального штабу -Головнокомандувача Збройних Сил України від 27.09.05 року № 396 з правом носіння війської форми одягу. За період проходження служби ОСОБА_1. не було отримане належне до видачі речове майно.

З огляду на це суд першої інстанції дійшов висновку, що замість належного до видачі речового майна ОСОБА_1 має право на отримання компенсації.

З таким висновком суду, судова колегія не може погодитися з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позов в цій частині не врахував вимог Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" (1459-14) який набрав чинності з 11 березня 2000 року і діяв на час звільнення позивача у 2005 році.

Так, згідно вимог вищеназваного Закону зупинено дію ч.2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.

З огляду на це, позовні вимоги в частині стягнення компенсації замість належного до видачі речового майна задоволенню не підлягають.

Що стосується доводів позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, то вони не є обгрунтованими.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 (v0013700-99) п.2 абз.2 передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб ) рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).

Норми КЗпП України (322-08) , на які посилається позивач не можуть бути застосовані при вирішенні спору, що виник між сторонами, оскільки позивач проходив війському службу у Збройних Силах України, правовідносини, що виникли між особами, які брали участь у справі, є адміністративно- правовими та пов'язані з проходженням та звільненням з публічної служби, регулюються законодавством у сфері проходження війської служби.

3

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в частині стягнення середнього заробітку.

Керуючись ч.1 ст. 195, 196, п.2 ч.1 ст. 198, ч.2 ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.12.2006 року - змініти.

В задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації в сумі 3447 грн. 60 коп. - відмовити, в іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі, а саме з 06 березня 2007 року.