16 травня 2007 року у м. Києві колегія суддів Вищого  адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: :  Цуркана М.I.,

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Ліпського Д.В., Юрченка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу № 2-654\04 за скаргою  ОСОБА_1, ОСОБА_2 на неправомірну бездіяльність  Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, що порушує свободу відмовитися від ідентифікаційного номеру та право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 в травні 2003 року звернулися до суду зі скаргою на неправомірну бездіяльність  Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, що порушує свободу відмовитися від ідентифікаційного номера та право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру. Просили зобов"язати відповідача ліквідувати присвоєний їм  ідентифікаційний номер та проставити в паспорті відмітку про наявність у них права на здійснення будь-яких платежів без зазначення ідентифікаційного номера.

Свої вимоги мотивували релігійними переконаннями та ст. 1 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податку та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) .

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2004 року скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 було задоволено частково. Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, що полягають у відмові зробити у паспортах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмітку у паспортах про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Зобов"язано Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва  зробити у їх паспортах  на сторінках 7,8 або 9 відмітку про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера такого змісту: "Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру", завірити її підписом відповідальної особи та гербовою печаткою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва. Зобов"язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва виключити з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов"язкових платежів шляхом внесення змін до цього реєстру. В частині вимог  допустити  негайне виконання рішення суду  відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2004 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва було відхилено, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2004 року залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва звернулася з касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2004 року, у якій просить скасувати постановлені судові  рішення судів першої та  апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції правильно виходив з положень ст. 1 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов"язкових платежів" (320/94-ВР) , відповідно до яких Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов"язкових платежів (далі - Державний реєстр) створюється для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, зобов"язаних сплачувати податки, збори, інші обов"язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України.

У той же час, відповідно до ч. 2 ст. 1 цього Закону, передбачена можливість ведення обліку платників податку, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття податків та інших обов"язкових платежів, за раніше встановленими формами обліку платників податків та інших обов'язкових платежів.

Доводи касаційної скарги на увагу не заслуговують, оскільки обрання альтернативної форми обліку платником податку - це право, надане громадянину Законом. Посилання суб"єкта оскарження на відсутність механізму внесення відміток в паспорти громадян не може бути перешкодою до реалізації прав платниками податків, закріплених  в Законі, та підставою для невиконання його вимог посадовими особами Державної податкової інспекції.

Крім того, п. 6 Положення "Про паспорт громадянина України" передбачає можливість внесення записів до паспорта, передбачених цим Положенням або законодавчими актами України.

Статтею 1 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов"язкових платежів" (320/94-ВР) передбачено, що для осіб, які  через свої релігійні  або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше  встановлені форми обліку платників податків та інших обов"язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Крім того, будь-яких застережень щодо застосування норм  закону по відношенню до осіб, яким цей номер був присвоєний раніше, закон не містить.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції правильно застосували норми матеріального і процесуального права, чинних на час розгляду справи, та дали належну правову оцінку обставинам у справі.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2004 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст..237 КАС України (2747-15) .